Метч між потребами та ресурсами. Що таке кластерна система НУО та як вона працює в Україні

Кластерна система — це спосіб об'єднати різні гуманітарні організації для того, щоб вони ефективніше працювали на територіях з кризовими ситуаціями (наприклад, землетрус або війна) й краще надавали допомогу постраждалим людям. Це означає, що НГО  добровільно формуються у групи за спрямуванням роботи та активно співпрацюють в її межах, а також комунікують з органами місцевої влади, глобальними організаціями та навіть бізнесами. Це досить ефективний інструмент, який в Україні працює з 2014 року на сході, а з 2022-го — по всій території.

Матеріали, які використовувалися для статті:

- OCHA on Message: The Cluster Approach

- Protection Cluster Ukraine Glossary

- UNHCR

-  The Global Education Cluster

-  Response.reliefweb. Ukraine

- Refugee Coordination Model

- DisasterReady.org

Як працює кластерна система?

Кластерна система потрібна тоді, коли національний уряд не має достатніх можливостей для координації гуманітарного реагування та запрошує Організацію Об’єднаних Націй до управління нею. 

Різноманітні громадські організації, міжнародні та з різних країн, керівники агенцій ООН та представники Руху Червоного Хреста/Червоного Півмісяця об’єднуються в групи (вони ж кластери) за спрямуванням діяльності. Як-от «вода, санітарія та гігієна», «логістика», «захист», «освіта» тощо. Вони працюють на глобальному рівні, проте і в кожній країні є свої окремі кластерні системи. Всі такі «підрозділи» працюють на базі організацій ООН — так під егідою ЮНІСЕФ функціонують кластери «вода, санітарія та гігієна», «освіта» та «захист дітей» (як частина загального «захисту»). 

Кластери збираються на зустрічі та події, на яких обговорюють, як покращити гуманітарне реагування в тому чи іншому випадку. Ці питання вони також можуть виносити на розгляд на глобальному рівні — тоді звертаються до Міжвідомчого постійного комітету, куди входять керівники оперативних агентств ООН, МФЧХ, МКЧХ та представники глобального консорціуму НУО. 

В кожному кластері є відповідальний координатор, який слідкує за чіткою та злагодженою роботою всієї групи організацій. Також він комунікує з іншими координаторами та налаштовує зв’язок між різними групами організацій. Головний для усіх кластерів в країні —  Гуманітарний координатор. З 11-го серпня 2024-го року в Україні це Матіаса Шмале, який має понад 30 років досвіду гуманітарної роботи та роботи з розвитку і відновлення. А загальну координацію між кластерами забезпечує Управління ООН з координації гуманітарних питань (UN OCHA).

Це насправді крутий інструмент для цілеспрямованої та ефективної дії. Адже у всіх учасників одна мета — допомогти якомога краще і якомога більшій кількості людей. Організації в таких групах обмінюються досвідом, створюють спільні проєкти, займаються моніторингом діяльності, вчаться швидко та продуктивно співпрацювати з місцевими урядовими структурами. Між представниками кластерів проводяться національні та регіональні зустрічі, де вони обговорюють стратегічні питання, важливі для всієї країни.  

Завдяки цьому організації зміцнюють свої партнерські стосунки, чітко розподіляють між собою ролі та обов’язки. Так кожна з них може потужно працювати та розбиратися в нюансах в межах одного напряму, а не розпалятися на декілька одразу. 

Членкиня правління благодійного фонду «Схід SOS», який з 2022-го року активно бере участь майже у всіх кластерах, Оксана Куянцева зазначає — кластер має бути місцем, де стикаються визначені потреби та наявні ресурси. І далі представники кластерів мають створити між тими метч. 

«Наш фонд з 2022-го року активізував роботу у багатьох кластерах. І за два з половиною роки стався величезний прогрес. Спочатку це була суто міжнародна історія, де до української експертизи майже не дослуховувалися, і національні організації були представлені слабо. Але нині їхня кількість збільшилася, і рекомендації з гуманітарного реагування, які розробляються саме локальними організаціями, вдається “проштовхувати”, якщо про них постійно говорити, нагадувати, формулювати», — каже пані Оксана. 

За словами експертки, система кластерів вкрай корисна. Ці групи виконують координаційну функцію і добре працюють як майданчик, де велика кількість українських і міжнародних організацій можуть одна з одною познайомитись та поспілкуватися. Крім того, кластери спираються у роботі на стандарти і рекомендації щодо того, як має надаватися гуманітарна допомога. І для тих ГО, які тільки напрацьовують свою спроможність, це крутий шлях для стандартизації якості надання послуг. Наприклад, є WASH кластер (Кластер Вода, Санітарія та Гігієна), в межах якого організації відновлюють доступ до чистої води, ремонтують каналізації та інфраструктури централізованого теплопостачання, а також забезпечують найбільш вразливі верстви населення гігієнічними наборами. Здебільшого саме локальні організації реалізовують проєкти із дистрибуції засобів гігієни, оскільки мають чітке розуміння потреб та польові команди для організації видачі. Наявність рекомендацій кластера щодо складу наборів дозволяє гарантувати те, що постраждалі отримають усе необхідне в потрібній кількості. 

«Проте як і будь-яка система, ця трохи неповоротка, — додає Оксана Куянцева, — Самі рекомендації базуються на міжнародному досвіді і часто можуть не враховувати особливостей України (як-то сезонні погодні зміни, наявність певних продуктів тощо), а скоріше будуть ідентичними для всіх країн, де є збройні конфлікти. Також вони не є чіткою відповіддю на надзвичайні ситуації, коли потрібне екстрене гуманітарне реагування. Приклад такої ситуації – підрив окупантами Каховської ГЕС. Тоді довелося проводити моніторинг, визначати потреби і оперативно закуповувати та передавати людям ті речі, які були потрібні. Потреби постраждалих від підтоплення можна було визначити, лише перебуваючи на місці подій».

Наостанок пані Оксана згадує ще одну проблему – фокус кластерів на наданні допомоги згідно рекомендацій Всесвітньої продовольчої програми ООН. Відповідно до цього нині надається продуктова допомога у прифронтових населених пунктах, де не працюють магазини або ринки. Водночас в Україні запроваджено механізм евакуації дітей у примусовий спосіб із законними представниками з тих зон, де рівень небезпеки найвищий. І навіть ці зони кластери забезпечують продуктами харчування. 

«З досвіду евакуації цивільного населення, чим профільно займається наш фонд, люди часто ухвалюють рішення не виїжджати з небезпеки, іноді навіть переховувати дітей, оскільки тут вони забезпечені їх базові потреби у продуктах та засобах гігієни, і вони не впевнені, що отримають аналогічну допомогу у відносно безпечних місцях. Доводиться з кластерам сперечатися і пояснювати, що, наприклад, до логіки дистрибуції мають бути внесені зміни: міжнародна харчова допомога не має надаватися у зоні активних бойових дій, з якої треба ініціювати виїзд цивільного населення», — зауважує експертка. 

Чим конкретно займаються кластери?

1. Координація. Кластери ніби трохи збоку дивляться на те, як в цілому працює та чи інша гуманітарна галузь в країні. Тому учасники об’єднують різні організації та оцінюють, як якомога ефективніше виявити потреби та розподілити ресурси для їхнього покриття. А водночас уникнути випадків дублювання, коли одним і тим самим бенефіціарам або громадам надається аналогічна допомога від різних фондів;

2. Оцінка. Вони критично дивляться на кожну конкретну ситуацію та визначають, які найактуальніші проблеми постраждалого населення;

3. Планування. Створюють стратегічні плани гуманітарного реагування, щоб розумно розподілити ресурси та сили, а також завчасно розпочати сезонні програми, зокрема програми так званої «вінтеризації» (підготовки до зими);

4. Технічна експертиза. Допомагають знайти інноваційні підходи для роботи на кризових місцях, радять передові практики та слідкують за відповідністю технічним стандартам;

5. Адвокація. На державному та регіональному рівнях працюють над тим, щоб потреби постраждалого населення враховували та задовольняли;

6. Моніторинг та оцінка. Спостерігають, аналізують та оцінюють гуманітарну допомогу, щоб пересвідчитись — ця система працює і дійсно допомагає людям, а ресурси розподіляються справедливо. А також побачити, що можна покращити у майбутньому. 

Натомість кластери не займаються виїздом та роботою безпосередньо на місцях кризи, управлінням фінансами, прямою допомогою постраждалим, ухваленням рішень особисто — вони виконують більше консультативну функцію. Цим всім займаються відповідальні організації та ініціативи, які є безпосередньо виконавцями. 

Як кластерна система працює в Україні

В Україні кластерна система стала працювати спочатку у 2014-му році, коли Росія анексувала Крим та почала війну на Донбасі. Тому спочатку діяльність груп охоплювала східні регіони. Але з початком повномасштабного вторгнення розповсюдилася на всю країну. 

На території України працюють кластери: 

1. Координації модульних та компактних поселень;
2. Освіти;
3. Тимчасового житла та нехарчових товарів;
4. Продовольчої безпеки;
5. Охорони здоров’я;
6. Житла, землі та власності;
7. Води та санітарії;
8. Захисту прав людини (у нього входять саб-кластери захисту дітей, гендерно зумовленого насилля та протимінної безпеки);
9. Робоча група щодо людей похилого віку та людей з інвалідністю;
10. Робоча група з питань психічного здоров’я та психосоціальній підтримці.

Відповідно, у кожного з них є свій відповідальний координатор і кожен має свої обов’язки, які логічно виходять з назви. Наприклад, кластер з харчування має забезпечувати їжею тих, хто цього потребує. Води та санітарії — власне питною та чистою водою, а також засобами гігієни. В межах захисту прав людини працюють з виявленням та запобіганням порушенню таких на кризових територіях. Кластер же охорони здоров’я чудово працював з 2014-го року на сході країни та під час пандемії коронавірусу, а нині фактично забезпечує медичними препаратами та обладнанням лікарні. 

Навіщо організаціям вступати в кластери?

Перше і найважливіше — тісний та відкритий контакт з іншими структурами в межах кластера допоможе направити зусилля туди, де вони дійсно потрібні. Тобто прогалини закрити, а там, де допомоги і так достатньо, не марнувати ресурси. Також учасники кластерів зможуть співпрацювати з іншими ГО з різних куточків країни, поспілкуватися з подібними міжнародними представниками та перейняти їхній досвід, створити неочікувані колаборації та відкрити нові шляхи для фінансування. 

Крім того, об’єднавшись разом, ГО стають помітнішими як для структур ООН, так і для національних органів влади. Разом можна ефективніше впливати на ухвалення рішень, ніж окремо, а також на розподіл коштів з загальних донорських фондів у країні. 

«Ми входимо в усі наявні кластери. Зокрема у WASH кластер, який опікується гуманітарною допомогою та забезпеченням доступу до води для громад. Також наші представники є в кластері з питань житла, що координує облаштування місць тимчасового проживання ВПО. Здебільшого нашою мотивацією доєднатися до кластерної система стала координаційна частина. Нам важливо розуміти, хто з організацій ще присутній територіально там, де ми працюємо, або хто взагалі займається тим самим напрямком. З іншого боку, це певним чином про розуміння тенденцій — що буде відбуватися і де буде потреба у допомозі. Зараз у фонді багато польової роботи у всіх прифронтових областях. Ми часто виявляємо системні проблеми, до розв’язання яких треба залучати активно інші організації, а інколи і весь кластер, щоб працювати скоординовано й не самотужки. Певним чином це і про іміджевий компонент. Завдяки участі у кластерах до організації формується довіра, вона стає видимою і для донорів, і для інших партнерів, це гарний майданчик заявити про свою експертність», — розповідає пані Оксана.

Як приєднатися до кластерної системи?

Для початку вашій організації необхідно визначити, який з кластерів найбільше відповідає вашій програмній діяльності. Адже під час такої гострої кризової ситуації, як війна, більшість ГО стали займатися не тільки своєю регулярною роботою, а й іншими дотичними сферами. У цьому випадку краще та ефективніше визначити, де ви маєте більше спеціалістів, знань і ресурсів. 

Процес доєднання для кожного конкретного кластеру може відрізнятися, тож правильним кроком буде зв’язатися з тим, де ваша експертиза може стати в пригоді, і запитати про умови. Проте зазвичай потенційну організацію-учасницю просять заповнити реєстраційну форму та надати до неї підтверджувальні документи. Відкритий список контактів можна знайти за покликанням.

Діяльність організацій, які долучені до кластерів, абсолютно добровільна та не підтримується фінансово окремо.

Є мінімальні зобов'язання, тож ваша організація повинна: 

• виділяти час на залученість у роботу кластера;
• бути активною та вмотивованою для цієї діяльності;
• пропонувати свої знання та досвід;
• слідувати принципам гуманності, нейтралітету, неупередженості та незалежності;
• бути готовими брати участь у різних заходах — нарадах, зустрічах, семінарах, форумах тощо;
• дотримуватися принципів недискримінації та «не зашкодь»;
• звітувати про географію та обсяги надання гуманітарної допомоги за визначеним форматом, який враховує вік, стать, категорії вразливість бенефіціарів.

«Треба бути готовими до того, що всі ці засідання кластерів і зустрічі займають велику кількість часу. Плюс, ми всі обов'язково звітуємо по кожному кластеру, щоб в ООН могли побачити загальну статистику. І чим більше українських організацій буде звітувати, тим чіткішим буде розуміння обсягів допомоги. 

Це величезний пласт роботи і для цього в організації має бути окрема людина. У нас зараз така є, яка займається тільки комунікацією з кластерами. Часто це є багатогодинні зустрічі та засідання, багатошарова звітність. Також, і це важливо зазначити, “кластерна” мова — їй треба вчитися. Якщо ти в цій системі не знаходишся постійно та не розвиваєшся, то не зрозумієш всі ті скорочення, терміни, нюанси», — зазначає Оксана Куянцева. 

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}