Негативні фактори, що впливають на громадський сектор: як з цим боротись?

Безпека і умови для роботи 

Одним із перших негативних факторів у дослідженні «Виклики та потреби українського неприбуткового сектору» визначили:

1.Безпекові ризики та невизначеність.

Вся країна зараз живе у стані невизначеності та постійної напруги, але громадському сектору це ускладнює планування стабільної роботи, а тим, хто перебуває у прифронтових населених пунктах — це й ризики для життя. 

ГО «Майстерня мрії» має свої програми з послугами у Львові. Галина Штогрин, співочільниця організації пояснює, що вони, перш за все, «сервісна організація, ми сфокусовані на соціальних послугах. І наша головна робота — це робота в полі, з людьми». ГО заснувала денні майстерні, де молодь з психічною інвалідністю може соціалізуватися та займатися творчістю. Віднедавна вони також відкрили два будинки підтриманого проживання, де молодь проживає, набуваючи важливих соціальних навичок. Галина розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення їм довелося перевести діяльність в онлайн, але це було тимчасове рішення, адже стан людей з інвалідністю погіршувався без звичних зустрічей наживо.

«Ми написали безпекові протоколи: що ми робимо, коли починається повітряна тривога, вивчили, де є укриття. Потім на своїй практиці зрозуміли, що у нашому випадку ліпше лишатися за двома стінами. Тож ці алгоритми постійно треба узгоджувати з реальністю. Ми напрацювали те, що у нас найбільше реалістично і найбільше закриває потреби», — розповідає Галина.

Також важливо не приховувати від бенефіціарів правди, а багато пояснювати і говорити. А щодо команди, то Галина розповідає, що всі вони періодично проходять курси з домедичної допомоги, тренінги із запобігання вигоранню — це потрібно не лише через війну, а й через специфіку ГО, де працівники надають соціальні послуги.

«У багатьох або служать рідні, або хтось сам мав бойовий досвід в минулому, чи досвід парамедика, наприклад. Ми продовжуємо втрачати близьких, тому найперше ми стараємося допомогти людям пройти ті етапи, коли їм потрібні гнучкіші умови — ми це пропонуємо», — каже Галина.

Також у ГО є домовленість із закордонними партнерами про те, що вони зможуть прийняти їхніх бенефіціарів у разі загострення ситуації.

Анастасія Дідик з ГО «10 квітня» розповідає, що організація працює у тісному партнерстві з місцевими органами влади та іншими громадськими організаціями, щоб покращити систему обміну інформацією. ГО створена заради захисту прав людини та розвитку суспільства, допомагає біженцям, внутрішньо переміщеним людям та особам без громадянства. 

2.Відключення світла.

Перебої з електроенергією ускладнюють виконання повсякденної роботи, комунікацію в команді та взаємодію з партнерами. Галина Штогрин каже, що ще раніше вони отримали від партнерів зарядні станції EcoFlow та спеціальні лампи, частину придбали самі, в офіс хочуть провести оптоволокно для безперебійного доступу до інтернету. Але зізнається, що адміністративну роботу такі відключення справді зупиняють. На локаціях — у будинках підтриманого проживання — теж багато продумали, наприклад, винайняли приміщення з камінами. Також мають генератори. 

Анастасія Дідик каже, що робочі офіси ГО «Десяте квітня» забезпечені альтернативними джерелами живлення у вигляді генераторів та Ecoflow, а стабільний інтернет забезпечує підстанція Starlink.

Хто працює у організаціях

3. Переманювання персоналу організаціями-нерезидентами.

Оскільки багато міжнародних організацій зараз працюють в Україні і можуть запропонувати зарплати вищі за ринкові, то багато спеціалістів можуть перейти до них на роботу. Галина Штогрин коментує, що це впливає не лише на переманювання, але і на найм нових працівників:

«Зараз ми, наприклад, шукаємо кандидатуру на фандрайзера. Дуже складно залучити людину, якщо в іншому місці вона може отримати більше. Тож до тебе радше не прийдуть, який би ти не був місійний».

Щоб боротися з цим фактором, Галина Штогрин вважає, що: 

 

«Ми маємо шукати якісь інші шляхи, показувати цінність та мотивацію. Окей, на цьому етапі я готова попрацювати за меншу зарплату, але я розвину щось, в що я вірю, або ж маю персональну історію на бекграунді». 

Анастасія Дідик каже, аби втримати кваліфікованих працівників вони в організації інвестують у розвиток внутрішніх можливостей: наприклад, підвищення кваліфікації, гнучкі умови праці та різноманітні мотивації для команди. 

Є і протилежна проблема:

4. Прихід у сектор неідейних працівників.

Кількість неприбуткових організацій значно зросла і тепер на роботу у фонд можуть приходити працівники, для яких заробіток на першому місці. А цінності та ідеї — відходять на другий план. Галина Штогрин вважає, що навчати потрібно усіх працівників, адже всі вони приходять з різним досвідом і уявленнями про роботу в організації, навіть якщо базові цінності збігаються. 

«Важливо здійснювати ретельний підбір працівників, орієнтуючись на їхню мотивацію та цінності. Варто розвивати корпоративну культуру, яка базується на спільних ідеях і цілях. Навчання та постійний розвиток персоналу можуть допомогти забезпечити ідейну відповідність працівників», — вважає Анастасія Дідик.

Можна почути думку, що професіоналізм та ідейність — це опозиція, що людина може або працювати за ідею, або за фінансову винагороду (відповідно до своїх навичок). Наталя Василюк, фахівчиня з гуманітарних питань програми уряду Великої Британії, Посольства Британії в Україні, каже, що не бачить протиріччя у професіоналізмі та ідейності:

«Якщо людина прийшла професійно працювати, заробляти кошти, і вона може докластися своїми знаннями, вміннями та навичками, то це прекрасно. Але з початку війни в 2014-му році українці довели, що часом ми хочемо спочатку іншим допомогти, а вже потім собі. Повинні бути і такі працівники, і такі. Просто нам треба зрозуміти одне одного, більше чути, ніж намагатися критикувати».

Міла Леонова, директорка Альянсу українських організацій громадянського суспільства, погоджується з цією думкою:

«Має бути поєднання, щоб мати цілісність треба і душа, і м'язи. Важливо бути професійним і давати додану вартість, щоб не тільки вижити в цій війні, але й щоб ми могли побудувати майбутнє».

Міла і сама займається наймом людей, і каже, що їхня українська команда часто не може конкурувати з міжнародними зарплатами, але тоді на допомогу приходять цінності:

«Ми з професіоналами, які отримували до того вдвічі більше, говоримо про цінності. І я дійсно бачу, що для них це важливо — бути дотичними до якоїсь великої ідеї, це їх мотивує».

Фінансова підтримка та взаємодія з донорами

5. Зменшення фінансової підтримки від населення та донорів.

Початок повномасштабного вторгнення був складним періодом, тож українці згуртувалися, щоб дати відсіч ворогові та підтримати одне одного. Представники  сектору пригадують, як багато зборів на потреби як військових, так і цивільних, закривало населення.

Галина Штогрин каже, що справді на початку повномасштабного вторгнення міжнарожні донори дуже хотіли працювати з Україною і було багато грантів. Тепер увага спадає і доводиться багато комунікувати про свої проєкти та постійно доводити свою експертність:

«Чим довше буде тривати війна, і чим складніше буде економічна ситуація в Україні, тим більше нам треба розвивати оцю навичку адвокації своєї позиції перед донорами», — каже Галина.

6. Посилення конкуренції за обмежені ресурси.

Оскільки благодійних та громадських організацій стало багато, то і конкуренція за гранти та фінансову підтримку донорів зросла. Тож пошук ресурсів займає більше часу, ніж саме виконання проєктів. 

Галина Штогрин вважає, що сприймати колег у секторі, як конкурентів, не зовсім правильно. Сама вона з радістю знайомить дружні організації з донорами:

«Якщо люди не обмінюються досвідом, не готові ділитися контактами, рекомендаціями, то мені здається, що ми всі підемо на дно. Для того, щоб якісь довготермінові програми донора заходили, у нього має бути якийсь інтерес. Він має бачити, що тут є поле і тут є ринок».

Анастасія Дідик вважає, що важливо спільно використовувати ресурси та уникати конфліктів. За перше півріччя 2024-го року ГО «Десяте квітня» понад 60 заходів провели саме з партнерами. 

7.Вимога донорів проводити аудит та фінансовий моніторинг.

Така вимога від донорів — справжній виклик для організацій, адже є значним фінансовим навантаженням. Галина Штогрин ділиться своїм досвідом, каже, що це довгий процес — збирали буквально кожен чек і помісячно робили звіти для донора:

«А коли приходив незалежний аудитор, то нам просто лишалося дати йому доступ до цих папок. Це не важко, якщо ти тримаєш все в порядку. Але я розумію, що якщо це дуже маленька організація, в якої навіть фінансового менеджера немає, як окремої посади, то це складно». 

А щодо фінансової політики, то Галина каже, що в мережі можна знайти приклади політик інших організацій і взяти за основу своєї.

8. Недостатня гнучкість донорів може набувати різних форм. 

Міжнародні донори часто не розуміють місцевий контекст та потреби населення, а надмірна бюрократизація погано впливає на роботу українських організацій. Галина Штогрин теж стикалася з цим, коли донор має свої уявлення про соціальну послугу:

«Він це десь прочитав чи взяв консультацію людини, яка дуже добре знає законодавство, але ніколи послуги не надавала. І, можливо, з людиною з психічним порушенням в житті навіть не бачилася. Тож виходять зовсім інші уявлення про кількість персоналу і його зайнятість. Але бенефіціари поводять себе так, як поводять — з усіма цими викликами, і відповідно персонал часто перевантажений». 

Галина каже, що довелося багато пояснювати і боротися за кожну позицію у проєкті:

«Але нас почули, і це було так цінно, що за нами визнали експертизу, що ми маємо досвід».

Анастасія Дідик коментує: «Важливо пропонувати гнучкі рішення для адаптації проєктів до місцевих умов та вносити пропозиції щодо скорочення бюрократичних вимог».

Наталя Василюк, фахівчиня з гуманітарних питань програми уряду Великої Британії, Посольства Британії в Україні, зазначає, що їхня організація теж проходить свої аудити, які якраз і складаються із суми аудитів тих організацій, які отримують підтримку від програми. Тому всі ці вимоги від донорів з’являються не просто так, а як частина великої взаємопов’язаної системи:

«На будь-якій стадії всі проходять аудити. Ми це робимо не тому, що нам так хочеться всіх перевіряти. Це дуже важка робота з обох сторін, тому я це бачу як момент, коли ми наближаємося один до одного». 

Взаємодія з державою та громадськістю

Один з негативних факторів, визначених у дослідженні:

9. Брак довіри населення до громадського сектору.

Навіть попри значний інтерес до громадського сектору, люди не завжди довіряють фондам через скандали та неприємний досвід. Досі існує багато міфів про роботу благодійних організацій, їхню структуру та фінансові системи.

«Мені здається, що довіра, навпаки, зросла порівняно з тим, яка вона була до великої війни. І у людей зараз є більше усвідомлення, що це важливий сектор. Бо і завдяки громадському сектору ми вистояли, як суспільство», — каже Галина Штогрин.

Долати нерозуміння можна прозорою комунікацією та постійним адвокатуванням своєї діяльності. Цю думку підтримує у Анастасія Дідик, каже, що активно комунікують з людьми, показують прозорість своїх досягнень. 

10. Жорстке регулювання діяльності з боку держави.

Про такий негативний фактор свідчать організації, роботу яких сповільнює бюрократія, вимоги до звітування та оновлення у законах. Особливо це стосується тих, хто займається гуманітарною допомогою.

Галина Штогрин каже, що у їхній організації це проявляється трохи інакше. Адже у держави є певні стандарти надання соціальних послуг, які деколи йдуть у розріз з реальною ситуацією. Наприклад, у держстандарті вказано, що для послуги підтриманого проживання передбачено максимум 35 робочих годин на тиждень для соціального працівника, але на практиці — потрібно набагато більше. Щоб змінювати це, варто об’єднуватися, вважає Галина:

«Тут точно треба робити об’єднання організацій. Тобто, якщо я надаю таку послугу, і ще хто надає, то нам треба разом стати і сказати, що навіть максимум 35 годин на тиждень — це не ок. Що нам треба змінювати стандарт».

Анастасія Дідик каже, що ці виклики можуть бути важкими, але водночас вони дають можливість для розвитку, вдосконалення та зміцнення позицій організації на тлі змін. І справді, попри виклики, робота організацій стає стабільнішою, наскільки це можливо. Цьому сприяє посилення організаційної спроможності та партнерства.

Негативні фактори, з якими стикається більшість організацій, не можуть бути єдиним, за чим впізнається громадський сектор зараз. Згуртованість, високий рівень проєктів, зміцнення знань, унікальний досвід — ось які характеристики сектору важливо пам’ятати. 

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}