Побудова ефективних партнерств з донором: що потрібно знати

Хто такі донори? 

Донорами називають організації, уряди країн, консорціуми чи приватні ініціативи, які підтримують інші НУО — надають фінансування, консультації, обладнання тощо. Саме донорська допомога є важливим елементом розвитку українських громадських та благодійних організацій, адже дає змогу розвиватися, втілювати проєкти, посилювати свій вплив на суспільство. 

Донори обов’язково мають отримати звіт про використання тих ресурсів, які вони надали.  Типи такої допомоги можуть бути різноманітні — від грантів до стипендій, ліцензій чи матеріалів для роботи. 

Співпраця з донорами: яка вона?

Чому організації прагнуть співпрацювати з донорами? Бо це спосіб отримати бажане фінансування на проєкти чи діяльність всієї організації. А також це причетність до певної сфери, можливість знаходити партнерів, розширювати діяльність і ставати впізнаваним у своїй ніші. 

Українські організації намагаються налагодити партнерство з міжнародними донорами, адже таке фінансування може покрити важливі проєкти і допомогти змінити Україну: відбудувати домівки, надати прихисток, забезпечити необхідним тих, хто цього потребує.

Тож НУО очікують від донорів врахування нашого контексту — не просто адаптувати проєкти для різних країн, а бути готовими, що тут проєкт змінюватиметься і буде покривати саме першочергові потреби. 

Також важливими аспектами співпраці організації назвали:

• ознайомлення з українським податковим законодавством;
• довіра до експертизи українських громадських та благодійних організацій;
• пряма співпраця з виконавцями проєктів без посередників;
• забезпечення достатньої кількості часу на підготовку та початок проєкту;
• емпатія в комунікації, підтримка;
• відгук на заявку, навіть якщо організація не пройшла конкурс.

Учасниці та учасники дослідження «Виклики та потреби українського неприбуткового сектору» з різних організацій розповіли і про недоліки у співпраці з донорами:

• довгий процес прийняття рішень;
• ускладнене звітування;
• вплив донора на напрямки роботи організації, встановлення рамок;
• складна комунікація;
• донори часто не враховують український контекст при плануванні проєктів;
• кваліфіковані працівники переходять на роботу до донорів через вищі зарплати;
• не всі гранти покривають адміністративні витрати й зарплати.

Загалом ефективна підтримка НУО донорами має три складники: 

1. підтримка адміністративних витрат у грантах, адже організації хочуть зростати інституційно, а не лише впроваджувати проєкти;
2. врахування непередбачуваних витрат: адже через війну вони можуть з’являтися всередині проєкту (закупівля обладнання через вимкнення електрики);
3. залучення місцевих організацій до створення програм: адже варто враховувати практичний досвід і експертизу НУО на місцях.

Тож українські організації перш за все хочуть, щоб їх розуміли, але така співпраця завжди двостороння, тож Маргарита Кузнєцова з Фонду «Партнерство за сильну Україну» розповіла про те, чого очікують донори від організацій, з якими починають роботу.

Як побудувати ефективну комунікацію з донорами?

Фонд «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, яка фінансується урядами восьми країн: Велика Британія, Естонія, Канада, Нідерланди, Сполучені Штати Америки, Фінляндія, Швейцарія та Швеція. Працюють у першу чергу на деокупованих і прифронтових територіях, звертають увагу і на відбудову України, і на соціальне, економічне та політичне відновлення.

За минулі два роки Фонд випустив понад 100 грантів, тож мають багато досвіду у комунікації з грантерами. Маргарита Кузнєцова каже:

«Ідеальна співпраця — це коли ми всі передбачувані, коли ми точно знаємо, що ви вчасно подасте звіт або надасте свій проєкт, виконаєте всі активності. А в разі затримок, ви нас попередите».

Донор з радістю продовжить співпрацю з НУО і після грантового конкурсу, якщо побачить у ній потенціал.

Декілька порад щодо ефективної співпраці з донором:

1. Будьте відкриті й чесні

Не завжди організація може на 100% виконати умови донора через брак ресурсу, наприклад, тож потребуватиме підсилення, але це не означає, що донор відвернеться від неї. Маргарита Кузнєцова каже: 

«Не бійтеся казати донору “ні”. Це не означає, що він одразу від вас піде. Навпаки, вашу чесність донор сприйме дуже позитивно. Тому абсолютно сміливо кажіть, якщо ви не можете чогось зробити і запропонуйте своє рішення».

Адже донор не проти залучити ще якусь організацію чи розділити проєкт на декілька частин.

2.Просіть максимум

Маргарита наводить тут своє кредо: «Просити максимум, щоб отримати хоча б мінімум». Часто грантові бюджети не передбачають покриття операційної діяльності, але експертка радить закладати важливі витрати, адже деякі грантодавці готові їх покрити: 

«Адже ви все одно платите за офіс, за комунальні послуги, вам потрібне канцелярське приладдя. Тож не заносьте їх у інші операційні витрати, а в активності», — каже Маргарита.

3.Не бійтесь запитувати

Представники донора можуть самі підказати, яким чином ці витрати можна покрити, наприклад, за рахунок інших якихось інших статей. Але це все можливо лише у переговорах:

«Я завжди наголошую: не бійтеся з нами спілкуватися. За картинкою нібито суворого донора може сидіти абсолютно демократична людина, яка з розумінням поставиться і зможе підказати, як організувати ці витрати», — ділиться Маргарита.

4.Дбайте про власну видимість

Щоб будувати довіру з донорами, варто дбати і про видимість своєї організації: брати участь у подіях, знайомитися з іншими НУО, давати інтерв’ю тощо. 

«Якщо ви організовуєте заходи для некомерційних організацій, то запрошуйте донорів, хай вони знайомляться і співпрацюють. Також можете надіслати донору лист і запропонувати свої послуги та ідеї. Бо, можливо, партнер якраз створює нову програму. Чим більше донори бачать про вас інформації, тим краще», — каже Маргарита Кузнєцова.

5.Приходьте на консультації

Коли донор запускає програму грантів, то також оголошує про консультації в онлайн-форматі, Маргарита Кузнєцова розповідає, що такі зустрічі відбуваються щоразу при новій програмі:

«Ми очікуємо, що всі зацікавлені приєднаються на цей дзвінок, де ми розкажемо ще раз про умови гранту, наші очікування, критерії відбору тощо. Хоч і прописуємо все у оголошенні, але все одно намагаємося пояснити доступними словами. Організації можуть спитати, чи підходить їхній проєкт під програму, що можна доробити».

6.Не хаміть

Маргарита Кузнєцова розповідає, що бувають організації, які створюють справді токсичне середовище, можуть недоречно жартувати про гроші, курити на спільних зустрічах тощо:

«Оцей весь негатив — здається, що це просто комунікація, але наступного разу ти вже не захочеш співпрацювати з цим грантером».

Тут просте правило — не хамити, а вести комунікацію з повагою, вчасно відповідати, не приховувати якісь затримки у проєкті тощо. 

Варто пам’ятати, що партнерство — це завжди двостороння комунікація, тож треба не лише говорити про задоволення потреб грантерів, а й про вимоги донорів. Лише у відкритому діалозі можна знайти порозуміння і налагодити довготривалу співпрацю.

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}