У місії вихідних немає. Як громадським організаціям піклуватись про свою команду

«Та не дуже я і втомилася, ще цю суботу попрацюю, а наступні вихідні відісплюся», «Немає коли і з-за столу встати, які перерви у роботі?», «Відпустка мені тільки сниться! Коли відпочивати, якщо треба всім допомогти» — ці та подібні фрази можна почути від багатьох працівників. 

Але люди, які допомагають іншим — зі сфери некомерційних організацій, надання гуманітарної допомоги тощо, частіше відмовляють собі у відпустці та навіть у перепочинку від роботи. І безслідно це не минає — у багатьох розвивається вигорання, люди звільняються і більше не можуть віддавати стільки себе іншим. Тож громадським та благодійним організаціям важливо піклуватися про свою команду.  

Щоб дізнатися як це зробити, почитали дослідження «Професійне вигорання працівників благодійного сектору» від Zagoriy Foundation проведене у 2022-23 роках. А також поговорили з Мар’яною Мавко, клінічною психологинею і методисткою громадської організації «Моє коло», Інесою Матюшенко, співзасновницею фонду підтримки онкопацієнтів Inspiration Family та Наталею Біріною, психологинею безкоштовної лінії психологічної підтримки благодійного фонду Spirit.

Що таке вигорання і які його симптоми

За словами психологині Мар’яни Мавко, вигорання — це набір симптомів, які характеризують виснаження людини від своєї роботи. У дослідженні «Професійне вигорання працівників благодійного сектору» від Zagoriy Foundation, до якого залучили 400 представників сфери, читаємо:

«Професійне вигорання працівники БО/БФ розуміють, як втрату бажання працювати та інтересу до роботи (апатію), що супроводжується сильною втомою (виснаженням) та емоційними порушеннями (роздратуванням, зачерствінням, депресіями)».

Які симптоми такого стану? Фізична втома, емоційне перенасичення, байдужість до своєї роботи, яка раніше приносила задоволення. Але і вигорання має свої стадії, тож нові симптоми будуть додаватися. На наступному етапі до втоми і байдужості додається зниження імунітету, головний біль, проблеми зі сном, загострення хвороб.

«Таким вже червоним прапорцем є симптом, коли в людини з’являється негативне ставлення до бенефіціарів, колег. З’являється цинізм, а емпатія згасає. Бо на неї вже не вистачає сил», — пояснює Мар’яна Мавко.

Саме це є ознакою глибокого вигорання, переконана психологиня, тож треба діяти терміново. 

«А ще можуть з’являтися нездорові способи опрацювання стресу: зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами, постійні переїдання. Тобто людина старається впоратись будь-чим, що допомагає», — додає експертка.

Інеса Матюшенко працює у сфері дорослої онкології, адмініструє групу підтримки дорослих онкопацієнтів у Facebook. Люди можуть запитувати там порад, шукати лікаря чи емоційної підтримки тощо. Інеса не лікарка, але вона має особистий досвід лікування раку. Каже, зіткнулася з класичними симптомами вигорання:

«Коли ти боїшся настання понеділка, бо знаєш, що зараз на тебе насиплеться дуже велика кількість задач. А ще — це втомлюваність. У мене були думки, що я погана людина, поганий працівник третього сектору, бо відчуваю ці негативні емоції».

Інеса розповідає, що коли починає відчувати певну роздратованість до людей, які їй пишуть, то розуміє, що це проблема не в них, а в тому, що до неї вже підкрадається емоційне вигорання — і з цим треба щось робити.

У темі вигорання Інесі допомогло розібратися дослідження «Професійне вигорання працівників благодійного сектору» і робота з психологом. Каже, зрозуміла, що вигорання — це нормально для тих, хто працює з людьми, головне протидіяти йому, аби ситуація не погіршилась.

«Вже коли дійшло до роботи з психіатром, я зрозуміла, до чого призводить емоційне вигорання і наскільки це серйозно. До того я думала, що це просто втома».

Таку думку висловлювали і учасники дослідження від Zagoriy Foundation, вказуючи, що це банальна втома і за вихідні все має минути:

«Попри наявний досвід професійного вигорання, працівники сектору не завжди усвідомлюють, що перебувають на шляху до нього. Так, згідно з тестуванням за методикою В. Бойко, вигорання зафіксовано у 5 осіб; ще 12 перебувають на шляху до його формування. Натомість шляхом самодіагностики наявність вигорання в себе зауважила лише 1 особа з 5, його наближення – 2 особи з 12», — вказано у дослідженні.

Чому працівники некомерційного сектору страждають більше

Мар’яна Мавко підкреслює, що працівники некомерційного сектору, психологи, соціальні працівники — ті професії, які багато взаємодіють з людьми, мають вищий ризик вигорання, ніж у інших сферах:

«Особливо це стосується тих, хто взаємодіє з людським болем, стражданнями. Наприклад, зараз під час війни. Часто у людей ще може бути основна робота, особисті переживання. Тож людина мусить і себе пильнувати, і людей, яким допомагає».

У сферу, де треба допомагати іншим, часто йдуть альтруїстичні люди, каже Мар’яна Мавко. Тож піклування про інших може деколи переважати власні потреби, через це з’являється брак відпочинку:

«Коли ти постійно віддаєш, то баланс порушується і людина виснажується. А ще може бути думка, що відпочинок — це егоїзм. Як я можу взяти вихідний, якщо люди страждають? Їм же набагато гірше, ніж мені».

Але такі думки не враховують того, що через одного працівника може проходити сотні людей із важкими емоціями, і це не можна ігнорувати — чужі історії людина пропускає через себе. Один з учасників дослідження сказав про це:

«Специфіка в тому, що в бізнесі ти не так пропускаєш біль і переживання людей, як тут». 

Інеса Матюшенко вважає, що на вигорання у некомерційному секторі впливають і міфи навколо нього: 

«Є загальний міф у суспільстві, що люди у громадській сфері не на роботі: вони можуть працювати 24\7, у них немає відпусток, немає зарплат тощо. Але людей треба привчати, що ми також повноцінні працівники».

Інеса пригадує, як сама зіткнулася з цим. Психолог дав їй завдання: не відповідати на запити з вечора п’ятниці до ранку понеділка. Жінка зізнається, це було складно і деколи вона піддавалася і таки заходила у повідомлення:

«Відкрила запит, а там така фраза від людини: “Я не хочу турбувати свого лікаря на вихідних, тому я вирішила написати вам”. І мені стало так образливо, бо виходить, що у лікаря професія важлива, у нього мають бути вихідні, а у мене — ні». 

Інеса каже, що поважає волонтерство, але свою діяльність у фонді вважає професійною. Тож їй важливо, щоби до працівників громадського сектору ставилися відповідно. 

«Психологічна підтримка потрібна і людям, які також надають підтримку іншим. Бо з’являється тиск: у тебе ж є місія. А у місії вихідних немає. Але виходить, що ти “рятуєш світ”, але стає все менше сил на друзів, на родину й на себе», — підсумовує Інеса.

Аби мати змогу допомогти іншим, варто спочатку допомогти собі — фраза про кисневу маску дуже пасує сюди:

«У 2022-му році ми вивозили онкопацієнтів на евакуацію, а назад верталися літаком. Я пам'ятаю, що слухала цю фразу в літаку, і в мене аж сльози наверталися. Наскільки це актуально. Спочатку вдягай кисневу маску на себе», — пригадує Інеса.

Психологиня Наталя Біріна вже понад рік працює консультанткою на лінії телефонної довіри. Каже, це зручний спосіб поговорити про наболіле, адже послуга безкоштовна, анонімна і зателефонувати можна у будь-який час. За спостереженнями Наталі, найгостріші періоди звернень людей — весна та осінь, але цього літа теж було дуже багато дзвінків. І тема вигорання зринає у розмовах дуже часто.

«Люди, які працюють у фондах, — це вразлива ланка і може підпасти саме під ризик вигорання через велике перевантаження в роботі. Фонди добре піклуються про людей, які звертаються до них за допомогою, але чи так само піклуються вони про працівників? Чи надають їм психологічні консультації, групи підтримки?», — каже Наталя.

Профілактика та протидія вигорання

Перша порада при вигоранні — це відпочинок, каже Мар’яна Мавко. Формула проста: втомився — відпочинь.

«Але відпочинок — це не взяти відпустку і зробити вдома ремонт. Думаю, що нам треба вчитись відпочивати, особливо людям, які багато комунікують з людьми і залучені в громадську діяльність», — каже психологиня.

Щоб пояснити важливість відпочинку, експертка наводить просту аналогію:

«Так б’ється наше серце — напруження змінюється розслабленням. Ми ж не кажемо, що це дуже егоїстично». 

Почати можна з простого — не працювати на вихідних, а за пріоритет поставити свідомий відпочинок без думок про роботу. 

Звісно, на пізніших стадіях вигорання відбутися двома днями не вийде, треба брати довгу відпустку. За кордоном є практика сабатікалу — кількамісячної творчої відпустки, каже Мар’яна Мавко. Для громадського сектору це не завжди реалістично, але альтернативи немає:

«Якщо розумієте, що не можете піти на три місяці, йдіть на два тижні. І не чіпайте ні комп'ютера, ні телефона». 

Варто стежити за гігієною праці: робити постійні перерви у роботі, легкі фізичні вправи, годину обіду зайняти саме відпочинком — поїсти, послухати пташок на вулиці тощо.

Та вигорання — не єдиний ризик. Мар’яна Мавко розповідає, якщо людина дуже виснажена і не може працювати, у неї постійно пригнічений настрій, вона не може спати, і все це сильно впливає на життя, спілкування з друзями, виконання роботи — то симптоми можуть рухатися навіть до депресії. А в такому стані обов’язково звернутися до фахівця. 

«В психології будь-яке явище ти не можеш просто так відділити і подивитися на нього окремо. Все дуже переплетено і перетікає одне в одне. Тому ми не можемо забувати, що війна впливає на кожного з нас і виснаження присутнє вже просто від того, що більше двох років усі живуть у стані війни. І при цьому працюють з людьми, які мають власні втрати», — каже Мар’яна Мавко.

Але вихід є: ходити до психолога, щоб розібратися, чому взагалі стається вигорання. Адже є гіпервідповідальні і схильні до перфекціонізму люди, що переживають, як зробити все ідеально, бояться помилки і сильно виснажуються: 

«А психолог може допомогти розібратися із причиною, яка затягує у вигорання. Це можна опрацювати і знайти нові навички, які допоможуть не входити у цей стан», — каже Мар’яна Мавко.

Інеса відчула, що звернення до психолога справді допомагає: 

«Психолог порекомендував мені консультацію психіатра, мені призначили антидепресанти, і я відчула полегшення. Ти справді змінюєшся як людина, тривожність зменшується і ти можеш нормально функціонувати».

Але робота із вигоранням — це постійна робота над собою. Навіть якщо вдалося покращити свій стан, добре відпочити, то варто й надалі бути уважним, відстежувати зміни і піклуватися про себе:

«У цьому є і моя відповідальність, бо треба постійно практикувати техніки від психолога, запроваджувати звички у своє життя», — каже Інеса.

Що можуть зробити керівники для своїх працівників?

Психологиня Мар’яна Мавко вважає, що керівник, який помітив у працівника якісь симптоми вигорання може м’яко на це вказати:

«Звісно, не виносити це на загальні збори, але особисто сказати: “Якщо тобі треба вихідний — візьми. Ти нам важливий і цінний, ми не хочемо тебе втратити.” Адже люди, які вигорають, часто просто звільняються зі своєї роботи».

У дослідженні професійного вигорання знаходимо таку думку учасників: 

«Персонал очікує, що саме керівники стежитимуть за психологічним станом працівників, пропонуватимуть оптимальні зміни робочого процесу, обсягу завдань, часу відпочинку (від 7 до 24 днів), а також організують консультацію психолога».

1. Нагадувати про місію та цінності

Хорошою профілактикою вигорання може стати нагадування про місію та цінності організації:

«Варто завжди нагадувати, чому ми працюємо і для кого ми це робимо, а також бачити результати своєї роботи. Варто зібрати відгуки бенефіціарів, зробити звіт. Це хороші мотиваційні заходи для працівників, щоб бачити сенс в тому, що ми робимо. Повертатися до цінностей, чого я прийшов на цю роботу, чого я починав її», — каже Мар’яна Мавко.

Адже виснажений працівник може не помічати результатів роботи, думати, що він поганий фахівець чи втрачати відчуття, з яким прийшов на роботу — потребу допомогти іншим.

2. Інформувати про вигорання

Профілактика вигорання — це перш за все інформування про нього. Щоб працівники знали перелік симптомів, могли помічати їх в собі.

«Так можна “перехопити” вигорання у процесі його розвитку: навчитися керувати своїм часом, пріоритезувати завдання та виділяти час на свідомий відпочинок. Бо важливо попіклуватися про себе, щоб потім могти піклуватись про інших людей», — підкреслює Мар’яна Мавко.

Також можна відвідувати психолога — як індивідуально, так і у групах підтримки. Мар’яна Мавко розповідає, що у ГО «Моє коло» готують такі групи підтримки, направлені на протидію вигоранню, для тих, хто працює у громадському секторі. Поки вони запустили опитування, щоб виявити, що саме турбує активістів та в якому форматі вони готові залучатися до тренінгів. 

За результатами дослідження від Zagoriy Foundation, 75% менеджменту організацій вживають заходів із профілактики вигорання для своїх працівників. 

«Окрім тренінгів із фокусом безпосередньо на вигоранні, доцільно охопити суміжні теми (наприклад, прийоми комунікації з людьми у кризових ситуаціях, вправи на розвиток взаємин у команді). Важливо, щоб заходи проводилися досвідченими спеціалістами, не створювали додаткового навантаження на робочий процес, але й не відбирали вихідні дні», — вказують у дослідженні професійного вигорання.

3. Підтримувати доброзичливу атмосферу

Одним з 5 основних факторів вигорання учасники дослідження від Zagoriy Foundation назвали токсичну атмосферу на роботі:

«Знецінення праці з боку керівництва, відсутність підтримки чи чітких вказівок, некоректна постановка завдань, надмірне навантаження, тотальний контроль». 

Психологиня Мар’яна Мавко впевнена, що кожен може протидіяти цьому — дбати про хорошу атмосферу, уникати сварок і пліток. Керівнику теж варто звертати увагу на те, як він спілкується з підлеглими і як його колеги почуваються у колективі. 

Ось як описують складну атмосферу на роботі учасники дослідження: 

«Якщо в колективі трапляються люди, які схильні до скандалів, до вигороджування себе, до перекидання проблем на інших і керівництво в це не вмішується (не карає винних), то це дуже сильно демотивує, в людини опускаються руки».

4. Планувати терміни відновлення для працівників

Учасники дослідження та ті, хто опрацьовував результати дійшли висновку, що у організації варто узгодити терміни для відпусток чи вихідних для працівників, що переживають вигорання:

• 1–7 днів: при перших проявах вигорання;
• 1–3 тижні (відпустка) у разі сформованого вигорання;
• вихідні (субота-неділя) для підтримання форми в осіб, які відновилися після вигорання і вийшли на роботу.

Також озвучили ідею, аби всім працівникам був доступний один додатковий вихідний у п’ятницю щомісяця.

5. Мотивувати працівників

Хороша оплата роботи — це теж додатковий чинник протидії вигорання, каже психологиня. Адже це показує працівнику, що він справді цінний і робить важливий вклад у спільну справу.

«Маленькі громадські організації теж більш схильні до вигорання. Думаю, це через те, що на кожного працівника досить велике навантаження. А заробітну плату вони рідко можуть платити через великі об'єми роботи. Але це все ж можна виправити: наприклад,  активніший фандрейзинг (для забезпечення більшої стабільності проекту), залучати волонтерів на невеликі задачі (кілька годин на тиждень), розвиток мережі партнерств з іншими громадськими організаціями і фондами, що дозволить не лише рівномірніше розподіляти навантаження, але й побудувати ефективну мережу отримання допомоги», — каже Мар’яна Мавко.

Ось що кажуть учасники дослідження про зарплату:

«Коли твої однолітки заробляють більше, відповідно, можуть піти в краще кафе, купити кращий телефон чи одяг... Це впливає дуже. Ти ніби робиш суперважливі справи, але не отримуєш достатньої грошової винагороди за це». 

Заробітна плата — це не єдиний фактор впливу, можна заохочувати працівників інакше: подяки, знижки тощо. 

Піклуватися про команду у громадських та благодійних організаціях особливо важливо, адже ці люди мають мати міцну опору, аби допомагати іншим, змінювати світ, надихати людей творити добро.

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}