Зустріч у Європарламенті: ключові кроки до стійкої локалізації гуманітарної допомоги

Захід відбувся напередодні п’ятої зустрічі високопосадовців з гуманітарних питань, присвяченій Україні в інформаційному хабі Європейського Парламента в Брюсселі. Тема – «Посилення локалізації в Україні для довгострокової стійкості». До обговорення долучились близько 70 представників інституційних донорів, українські та міжнародні гуманітарні організації,  а також українські урядовці. Учасники говорили про локалізацію міжнародної допомоги, а також про здобутки та виклики, які наразі стоять перед громадським сектором.

Ключові теми зустрічі:

• Найкращі практики локалізації гуманітарного реагування в Україні;
• Впровадження Nexus у національному контексті;
• Зміцнення громадянського суспільства та захист гуманітарного персоналу.

Співзасновниця та CEO Philanthropy in Ukraine Анна Нішніанідзе взяла участь у цій зустрічі, де виступила із промовою.

«Ця подія має важливе значення для українського неприбуткового сектору, оскільки підкреслює необхідність активних дій з боку українських організацій та міжнародних партнерів для просування локалізації. Посилення місцевого потенціалу – це не лише покращення ефективності гуманітарних ініціатив, а й забезпечення сталого розвитку та стійкості. В основі локалізації лежать довіра, співпраця та синергія», — зазначила Анна.

Наприкінці зустрічі учасники розробили певні напрацювання, які опублікували на сторінці Alliance UA CSO:

• Пряме фінансування: Збільшення частки гуманітарного фінансування, яке надходить безпосередньо до місцевих організацій, без посередників;
• Лідерські ролі: Забезпечення того, щоб місцеві суб'єкти були не лише партнерами-виконавцями, але й особами, які приймають рішення в управлінні, політиці та розробці програм;
• Спільне використання потенціалу, а не розбудова потенціалу: Визнання того, що міжнародні та місцеві організації можуть взаємовигідно вчитися одна в одної;
• Підзвітність у поєднанні з довірою: Побудова систем, які наголошують на прозорості та належному врядуванні, водночас довіряючи місцевим суб'єктам ефективно використовувати ресурси.

Публікуємо повний текст промови Анни:

«Кожного тижня ми щось чуємо про локалізацію. Кожного тижня щось відбувається. Це можуть бути синхронізуючі зустрічі, презентації досліджень, виходи статей або згадки про неї на зустрічах. 

І з приводу цього є дві новини. Почну з хорошої. Ще два роки тому так не було. Але є й погана новина: зміни йдуть дуже повільно. Локалізація – це досі справа привілейованих.  Іноді може здаватись, що ніякого прогресу немає взагалі. І це, звичайно, дуже фруструюче відчуття. 

Але думаю, це як з процесом дорослішання. Коли людина бачить себе кожен день у дзеркалі, то ці зміни непомітні. Але одного дня, зустрівши когось, кого не бачила дуже давно, то можна почути: «Як ти змінилась!» Так і з локалізацію. Прогрес потрібно спостерігати на відстані. Можливо, наразі відстань замала. 

Коли я виходжу з чергової зустрічі в стані легкого відчаю, з думками, що нічого не змінюється, то я починаю пригадувати з чого ми починали. 

А починали ми, як Philanthropy in Ukraine, в лютому 2022 року з того, що отримували персональні повідомлення від міжнародних колег з питаннями, порадити різні неурядові організації. Тоді ми усвідомили, що більшість українських організацій не findable для міжнародних колег. А як проголошує одна з найкращих фандрейзингових порад, які я чула «be findable to be fundable». І ми захотіли створити місце, де міжнародні та локальні можуть зустрітись.  Але ми захотіли не просто замапувати зареєстровані організації, а замапувати прозорі, ефективні та trustworthy організації. Тобто замапувати організації, які вже пройшли due diligence. І не тільки замапувати а зробити так, щоб українські організації не проходили нові дью ділідженс кожен новий раз, а міжнародні організації не витрачали стільки ресурсу на адміністрування цього процесу. Тобто це може бути win-win для всіх.

Тоді ми не знали всього масштабу ідеї і напевно добре, що не знали. Ми були сліпі та щасливі у своєму незнанні, тому й такі сміливі. 

Коли наша ідея була вже викрісталізувана, а це був травень 2022 року, ми почули про локалізацію і зрозуміли, що те, що ми робимо, це і є локалізація as it is. Locally led organization створює системне рішення для того, щоб спростити життя і локальним і міжнародним. 

Про локалізацію почали багато говорити, здавалось, що і ми і міжнародна спільнота хочемо одного – прогресу локалізації. А, наприклад, за рекомендаціями, які були розроблені для DEC, ось така платформа, де може бути гармонізація due diligence – це одна з рекомендацій. 

Ми розробили систему due diligence, залучаючи до консультування всіх стейкхолдерів, до яких могли дотягнутися: це були донори, міжнародні організації, фонди, українські організації, асоціації і локальні організації. 

Ми відпілотували цю систему. Отримали ще додатковий фідбек і від експертів, і від партнерів, і від організацій.

Зараз ця платформа працює і збирає організації. До травня ми плануємо, щоб нашу дью ділідженс пройшло 100 українських організацій. Це дуже амбітно, але ми бачимо, що українські організації сильно хочуть, щоб ідея спрацювала і щоб гармонізація дью ділідженс перестала бути просто гарними словами, а дійсно почала втілюватися в життя. 

Ми бачимо також і інтерес, і готовність міжнародних партнерів до кооперації. Особливо у тих, хто теж адвокатує за локалізацію. І цей інтерес вселяє більше оптимізму ніж ще два роки тому, коли нам прямим текстом казали «ні, цього не станеться». Зараз ми чуємо стриманий оптимізм і готовність спробувати. Але все ще є багато але. І найперше “але” – це погодження на рівні головних офісів. 

Я розумію, що є політики та процедури, які сформувались десятиліття тому, я розумію, що зміни не стануться миттєво. Але ми не можемо очікувати на нові результати, на прогрес локалізації, якщо будемо з дня в день, з року в рік робити ті самі дії. На жаль, тільки декларація важливості локалізації не змінить нічого. Потрібні дії з обох сторін. 

Я вважаю, що українським організаціям варто почати сприймати лідерство як дієслово та бути субʼєктами та проявляти це. А міжнародній спільноті, я би побажала, сприймати довіру як дієслово. Без довіри і віри неможливі перші кроки в партнерстві. 

У нас є готове рішення, нам потрібен шанс показати, що це може спрацювати».