Philanthropy in Ukraine

Статті21 трав. 2026

Допомогти Ба та Ді: як в Україні працює благодійний фонд «Старенькі»

Своїх підопічних команда фонду «Старенькі» називає Ба та Ді — так, як у побуті ніжно звертаються до своїх бабусь і дідусів. Це – люди похилого віку, які через певні життєві обставини залишились самотніми або у фінансовій скруті. Але часто найбільшою проблемою для таких людей є не маленька пенсія, а самотність. Існує навіть поняття «соціальна смерть» — стан, коли в людини лишається всього один контакт на місяць. Іноді це листоноша або соцпрацівник.


Для того, аби люди похилого віку уникали цієї крайньої точки соціальної ізоляції та самотності, в Україні створили благодійний фонд «Старенькі». «Зорі зійшлись так, що зібралась команда, яка хотіла допомагати саме старшим людям», — згадує Варвара Тертична, одна зі співзасновниць фонду.

 

Фонд виник на базі проєкту «Старенький добрий проєкт». Варвара потрапила туди, бо хотіла бути дотичною до чогось важливого. Ідея швидко знайшла відгук: одна з співзасновниць написала у Facebook, що хоче створити ініціативу, аби допомагати старшим людям. Пост став вірусним, і відгукнулися багато добровольців, які між собою навіть не були знайомі. Так маленька ідея переросла у фонд, який сьогодні допомагає людям похилого віку у багатьох регіонах України.

«Ми створилися саме заради цих людей, і все тепло наших засновників і волонтерів вкладене у ці Ба та Ді. Однак, міжнародні організації іноді реагують насторожено на це, бо в їхніх комунікаційних політиках таке сприймається по-іншому. Так само і з нашою назвою «Старенькі»  — міжнародні партнери інколи кажуть, що так «не можна», а ми пояснюємо, що це мовне явище, зменшувальне, лагідне слово. В англійській мові немає прямого відповідника. «Elderly» — офіційно, «seniors» — м’якше, але жодного слова, яке передає цю теплоту, як наше «Старенькі», у них просто немає», — розповідає Варвара. 

Організація працює у трьох ключових напрямках: забезпечує людей продуктовими наборами, організовує соціальну підтримку —  від чаювань до різних заходів,  та розвиває волонтерську спільноту, залучаючи волонтерів для допомоги та просвітницької роботи.

 

 
Допомогти тим, хто справді цього потребує

 

Команда «Стареньких» працює лише у парі із соціальною службою та не відвідує своїх підопічних самостійно. Працюють із людьми віком від 65 років із пенсією, яка не перевищує певного порогу — близько 5 тисяч гривень.

«Адже держава допомагає ставити на облік саме тих людей, хто відповідає нашим критеріям: люди, у яких немає родичів, немає додаткового доходу та дуже низька пенсія», — пояснює Варвара. Ми працюємо з територіальними центрами надання соціальних послуг, а також співпрацюємо з «Карітасом», у якого на обліку теж є старші люди».

А також додає, що фонд прагне допомагати тим, кому ця допомога найбільше потрібна.

«Іноді після візитів ми помічаємо, що люди мають додаткові джерела доходу: наприклад, величезну плазму на стіні або нові кросівки. Це може свідчити, що у них є квартирант або інші надходження, і вони не знаходяться у критичному стані. У таких випадках ми просимо прибрати їх зі списку, адже наша мета — підтримувати тих, хто справді потребує допомоги».

Також додає, що такі походи не завжди легкі психологічно, але дуже наповнюючі.

«Іноді такі походи —  психотерапія. Багато волонтерів спершу боїться: «А чи не буде надто сумно?», «А чи не накриє мене?».А потім повертаються зарядженими, бо їх там чекають, раді бачити. Я пригадую, як ішла до дідуся у своєму районі. Він без обох ніг, їздить на візку багато років. Сусіди облаштували йому пороги в квартирі. І він був таким позитивним, з такою жагою до життя, що я — втомлена, після десяти відвідувань — вийшла від нього абсолютно заряджена». У багатьох з них це вміння жити попри все виробилося через важке життя. Вони діляться цим — і ти це відчуваєш. Так, є люди в пригніченому стані, це теж видно. Але загалом отой внутрішній оптимізм, жага до життя — це те, чого можна у них навчитися. Це парадоксальний ефект: людям наче складно, але вони діляться чимось дуже світлим».


 
Ба та Ді — не самотні

 

Важливим напрямком роботи фонду є популяризація допомоги старшим людям, боротьба із їхньою соціальною ізоляцією та створення екосистеми підтримки.  Тому «Старенькі» підтримують інші організації, які хочуть допомагати Ба та Ді, і жартують, що поширюють «вірус добра», щоб ідеї підтримки літніх закріплювались у різних регіонах.

«Якби кожен із нас звертав увагу на самотніх сусідів, питав, як справи, чим можна допомогти, чи не треба вкрутити лампочку, ми могли б наповнити життя багатьох людей великим позитивом», — каже Варвара.

Фонд є членом HelpAge International — міжнародної неурядової організації, що допомагає літнім людям.  А також нещодавно долучився до європейської асоціації приватних фондів (чи вірно написано?)для людей старшого віку. Один із пріоритетів — просвітницька робота та співпраця з університетами.

«До нас звертаються університети — шість чи сім закладів, включно з провідними. Кажуть: «Давайте щось робити». Ми відповідаємо: «Добре, давайте». І зараз, якщо матимемо достатньо ресурсу, плануємо готувати інформаційні матеріали, щоб поступово змінювати ставлення до теми й розширювати професійну парадигму. Бо, швидше за все, студентів і досі навчають за старими, не надто гуманістичними підходами».

Особливу увагу приділяють дітям і діалогу між поколіннями. Фонд прагне показати, що старші люди — це не тільки ті, кому потрібна допомога, а цікаві співрозмовники, від яких можна навчитися життєвій мудрості. «Моя особиста мрія — відновити міжпоколіннєвий діалог», — каже Варвара.

«На минулому форумі ICAP Єднання ми думали, як заохотити інші організації допомагати старшим людям. Бо, на жаль, майже жоден донор не має мандату для цього, і в ООНівських структурах старші люди навіть не виділені як окрема категорія. Хоч Конституція гарантує їм права, на практиці потрібні додаткові зусилля, допомога і захист. На державному рівні цього майже немає, тому допомоги катастрофічно недостатньо».

 

 

Чаювання, або як розважають Ба та Ді


Варвара розповідає, що багато підопічних, яких вони відвідують, не поспішають роздивлятись, що у продуктовому пакеті, а прагнуть спілкування. Тому згодом почали влаштовувати для них чаювання. Такі заходи вже були у Києві, Дніпрі, Львові, Івано-Франківську та Полтаві. Наразі планують розширювати цю географію.

«Зазвичай ми проводимо чаювання в терцентрах, а іноді — у партнерських кафе чи просторах. Для них це справжня подія — привід одягнутися та нафарбуватися. Вони приходять у найкращому одязі, який мають, бо для них це — «вихід в люди», — каже Варвара.

А також додає, що раніше на чаюваннях роздавали продуктові пакети. Однак, згодом перестали. Дуже хвилювались, що після цього ніхто не прийде, але наступного разу прийшли всі».


Координаторки із чаювань купують частування, накривають столи, готують розважальні програми.  Згодом Ба та Ді почали активно готуватись до цих зустрічей, приходили із віршами та піснями.

«На таких зустрічах волонтери і бабусі з дідусями за столом спілкуються, обмінюються історіями. Наприклад, до нас приходив Світовий банк — ми стали першим фондом в Україні, залученим у програму їхньої корпоративної соціальної відповідальності. І був кумедний момент: на чаювання прийшов менеджер Світового банку, а в терцентрі були бабусі, які ходять на курси англійської. І вони англійською з ним обговорювали, у яку валюту найкраще вкладати інвестиції. Це була така несподівана сцена».

 
 
Робочі моменти
 

В організації все почалося з бухгалтерії і  першим найняли бухгалтера. Волонтерським напрямом керує співзасновниця, працює молодіжна працівниця, яка координує студентів і волонтерів. Є операційний відділ з керівницею прямої допомоги, комунікаційний відділ із СММ-никами та райтеркою, а також формуються програмний відділ і команда фандрейзингу.


Витрати організації найбільше йдуть на пряму допомогу. Основне фінансування — гранти, бо більшість донорів не зацікавлені у підтримці літніх людей, хоча частину фандрейзингу складають внески приватних осіб з України та з-за кордону, а також невеликі корпоративні внески.

«У нас досить велика спільнота, яка нас підтримує. Маємо частку пожертв і з-за кордону — від наших людей. Плюс невеликі корпоративні внески від українського бізнесу», – розповідає Варвара.

 

Пройти верифікацію на платформі PhilinUA можна за посиланням.

 

_________

Зображення для прев'ю згенероване за допомогою ШІ.

Автор/ка: Еля Серкожаєва

Читати ще
load knowledge-hub card img

Статті

6 хв

Цифрова допомога: як громадський сектор викор...
load knowledge-hub card img

Новини та анонси

2 хв

Philanthropy in Ukraine запустили кампанію на...

Підтримайте 10 українських організацій на комплексному курсі з інституційного ро...

load knowledge-hub card img

Статті

5 хв

Що таке соціальний проєкт: визначення, прикла...