Конференція для фандрейзерів: як це було?
Залучати ресурси для роботи українських ОГС все складніше — можливості донорів в країні вичерпуються, а закордонні проявляють певну «втому від війни». Та навіть у таких умовах організації продовжують працювати і шукають шляхи того, як залучати кошти, лишитися у секторі і продовжити виконувати свою місію. 14 листопада 2024 року пройшла конференція «Фандрейзер майбутнього: навички для стійкості та зростання». Розповідаємо, як створювалася ця подія і заглянемо у «закулісся». Для цього поговорили з Євгенією Мазуренко, співзасновницею Philanthropy in Ukraine, Зоєю Жерельніковою, комунікаційницею організації, Соломією Максимович, директоркою Інституту лідерства та управління УКУ, Людмилою Крижановською, директоркою Фонду Промприлад, Світланою Пугач, директоркою зі стратегічних партнерств благодійного фонду «Таблеточки» та Олею Полях, керівницею з розвитку – Фонди та Корпорації у БФ.
Чому і як виникла ідея конференції для фандрейзерів
Світлана Пугач, експертка з фандрейзингу і директорка зі стратегічних партнерств БФ «Таблеточки», ділиться, що ідея такої події для фандрейзерів виникла у відповідь на потребу:
«Адже в Україні зараз дефіцит якісних освітніх можливостей для безперервного професійного розвитку саме у фандрейзерів. Подій є багато, але тих, що направлені на розвиток компетенцій сучасного ефективного фандрейзера — немає».
Світлана та її колега Ольга Полях, керівниця з розвитку, не лише працюють в БФ «Таблеточки», а і є консультантками з фандрейзингу, тож системно працюють з різними українськими організаціями. Тож розуміли запит на такі події. Світлана каже, що за 3 роки повномасштабного вторгнення в Україні на 50% збільшилася кількість організацій громадянського суспільства. А потреби — величезні, не лише породжені війною:
«Нікуди не подівся дитячий рак, потреби, пов’язані з освітою, охороною здоров’я, допомогою літнім людям тощо. Ресурсів в Україні стає набагато менше. Потреб стає лише більше», — каже Світлана.
Тепер фандрейзинг вимушено став міжнародним, вважає експертка:
«Ми не знаємо, скільки буде тривати повномасштабна війна, але точно знаємо, що наслідки цієї війни і робота з ними — це на десятиліття. Де брати ресурс на всю цю роботу?»
Тож у відповідь на всі ці відкриті питання і виникла ідея конференції для фандрейзерів.
«Збільшення кількості некомерційних організацій — це значить, що в кожній з них є фандрейзер, або людина, яка виконує його роль. Ці люди потрапили в сектор з бізнесу, з медіа тощо. І навчалися вони вже в ході роботи, не було часу отримати ґрунтовні знання та досвід», — каже Ольга.
Контекст змінюється постійно, зауважує Ольга. І контекст фандрейзингу теж — ті інструменти та виклики, що були ще 4 роки тому, зараз зовсім змінилися.
Ідея провести конференцію з фандрейзингу належала Світлані Пугач та Людмилі Крижановській, каже Соломія Максимович, які звернулися до ІЛУ, як освітньої інституції, яка працює з розвитком спроможності громадського сектору з пропозицією разом попрацювати над реалізацією такої події.
«Для всіх нас це не було про разовий захід, а про розвиток сфери. Ми розуміли виклики громадського сектору. Фандрейзинг — одна із важливих компетентностей, яка має бути в команді, щоб забезпечити сталість діяльності Тож ми почали думати про те, що хочемо зробити разом, опираючись на наші “why”і в процесі викристалізовували ідею та долучали ще партнерів до її реалізації», — ділиться Соломія.
Євгенія Мазуренко, співзасновниця Philanthropy in Ukraine, розповідає, що їхня організація має велике бажання створювати професійний сектор, а для цього потрібні знання. Фандрейзинг зараз дуже актуальний, бо це основний фінансовий інструмент для локальних організацій. До ідеї конференції ГО спочатку долучилася, як порадники, але згодом стали повноцінним членом консорціуму.
До цього консорціуму організаторів увійшли:
Кожна з організацій взяла на себе частину зобов’язань, аби підготувати якісний захід для фандрейзерів. Також подію підтримала міжнародна організація The Resource Alliance.
Спершу конференцію планували зробити офлайн у Івано-Франківську, але було багато ризиків і перешкод — від безпекових моментів для закордонних спікерів до витрат на такий захід.
«Донори почали відмовляти нам у фінансуванні такої конференції, зокрема через те, що вона мала бути платною. Тож ми запропонували колегам crisis plan — ми не фандрейзимо, а віддаємо залишкові бюджети власних організацій, і робимо онлайн-формат, як своєрідне прев’ю до майбутньої більшої конференції», — пригадує Євгенія.
Тож почали діяти за новим планом. Світлана Пугач розробила матрицю RACI — інструмент для чіткого розподілу ролей та відповідальності. Світлана та її колега Ольга взяли на себе програму та роботу зі спікерами, Соломія Максимович з Інститут лідерства та управління УКУ зайнялася учасниками, Людмила Крижановська з Промприладу відповідала за партнерства та прийом платежів, а Philanthropy in Ukraine займалися комунікаціями:
«Також наша команда забрала на себе саму трансляцію. Це було хороше рішення — найняти незалежну команду, тобто робити це не через Zoom чи інші відомі інструменти, а через онлайн-платформу з режисером», — каже Євгенія.
Тож трансляція вийшла дуже чіткою, всі вкладалися у визначені таймінги. Оскільки локалізація — одна з цінностей конференції, то на ній був доступний синхронний переклад з англійської. Тож кожен спікер говорив своєю мовою, а для зручності закордонних спікерів перекладали. Така особливість конференції — це те, що запропонували саме у Philanthropy in Ukraine. Адже це можливість для тих, хто ще не знає англійської мови або поки у процесі вивчення.
Як консорціум організацій підсилив подію та чому вона платна
«Ця конференція не була би така потужна, якби її робив хтось один з нас. Так, консорціум потребує зусиль — це вислухати думку кожного, підлаштуватися під різний ритм роботи. Але переваг більше. Партнерство, консорціум — це завжди нелегко. Але це ресурси чотирьох сторін, які ми використали з розумом. Ми поставили цілі, розділили відповідальність — це основне у синхронізації», — каже Євгенія.
Людмила Крижановська теж вважає, що таке партнерство підсилило подію:
«Мені видається, що в нас просто фантастична партнерська комбінація. Звісно, це партнерство трохи викличне, бо в кожної команди є лідерський потенціал, але це дає класний ефект. Для мене це можливість працювати з дуже крутими лідерками, експертками в секторі. У цьому партнерстві захоплює те, наскільки всі віддаються для того, щоб ця подія була можлива».
Кожна із організацій проявила свої сильні сторони. Євгенія Мазуренко наводить як приклад, Світлану Пугач із БФ «Таблеточки», яка дуже добре попрацювала зі спікерами: «Я таке бачила вперше — як Світлана брифувала спікерів, пояснювала контексти — це для мене чудовий lesson learn (процес обміну інформацією у команді, щоб набути нового досвіду — ред.)».
Конференцію вирішили робити платною, хоч ціна і була символічною — 499 гривень. Євгенія каже, це для того, щоб уникнути «випадкових», не зацікавлених у темі учасників, а ще — формувати відчуття того, що сектор не має працювати безкоштовно:
«Хтось має в секторі міняти цю культуру. Так, це зміни і ми розуміли всі ризики та хейт, але знання мають коштувати грошей», — каже Євгенія.
Ми також спостерігаємо позитивну тенденцію, що організації закладають кошти на навчання своїх працівників, каже Соломія Максимович.
Якою була підготовка до конференції
На підготовку було не так багато часу, адже у вересні консорціум остаточно вирішив, що подія буде таки онлайн. Але завдяки спільним зусиллям і розділенню відповідальності — все вдалося.
Програма
Авторкою програми стала Світлана Пугач. Каже, придумала її, поки їхала в метро. Коли думала про формат — один день онлайн — то зважала і на час. Це листопад, середина четвертого кварталу. Зазвичай організації підбивають підсумки року в цей час, планують наступний. Тож Світлана думала, що може бути актуальним для людей саме в той момент:
«Ми можемо безкінечно говорити про успішні приклади, але це — фокус на безпосередній активності. А мені хотілося, мабуть, вперше в Україні поставити фокус уваги на фандрейзера — людину, яка все це робить. Підсвітити певний образ потужного, готового до майбутнього фандрейзера. Адже фандрейзери частково живуть у майбутньому у своїй роботі. Ми думаємо про потреби наших організацій наперед — на півроку, інколи рік».
Тож звузили фокус програми, щоб підсвітити і прокачати компетенції фандрейзерів, каже Світлана. Сформували список із шести основних:
- вміння розповідати історії, що залучають;
- спроможність до лідерства: брати на себе відповідальність, драйвити перемовини з донорами;
- вміння створювати партнерства;
- вміння будувати стратегію, бо стратегія — це вибір шляху, як саме рухатися до мети;
- використання штучного інтелекту, бо штучний інтелект не замінить фандрейзерів, але ті фахівці, що ефективно використовують у роботі ШІ замінять тих, хто це не робить;
- спроможність до життєстійкості, вміння проживати виклики в сучасній Україні.
Ольга зауважує, що крім візійного та сенсового рівня важливі були і практичні інструменти, які могли надати спікери, тому цей аспект теж враховували при пошуку.
«Важливо, щоб люди, які виходили з події, мали прямо план дій, щоб спікери так подавали інформацію. Тож спочатку ми сформували бачення програми, а далі під неї шукали найкращих спікерів», — Світлана.
Світлана Пугач — спікерка найбільшої в світі професійної конференції для фандрейзерів International Fundraising Congress, яку вже 40 років поспіль проводить організація The Resource Alliance. Тож вдалося запартнеритися з ними, адже вони мають доступ до світових експертів. При підготовці розглядали широке коло потенційних спікерів, звісно, не всі змогли доєднатися в конкретну дату, але вдалося знайти достойних кандидатів, які могли найкраще підсвітити конкретні теми.
«Спілкуючись з іноземними спікерами, ми також акцентували увагу на контексті. Робили їм цей “deep dive”, щоб вони враховували український контекст при підготовці виступів», — каже Світлана.
Українських спікерів добирали разом у консорціумі, радилися, хто зможе відповідати темі та баченню.
Комунікації
Зоя Жерельникова, комунікаційниця та піар-менеджерка Philanthropy in Ukraine, розповідає, що їхня організація взяла на себе комунікаційну складову: розробили лендинг з повною інформацією про конференцію, а також сторінку з оплатою.
«Ми активно комунікували про подію, запускали рекламу, щоб охопити якомога більшу аудиторію. Я була просто вражена і дуже рада нашою статистикою. Ми навіть перевиконали те, що планували», — ділиться Зоя.
Піарниця зауважує, що одним з цікавих висновків для неї стало те, що більш людяна комунікація сподобалася аудиторії:
«Ми завжди сприймаємо конференції, як дуже офіційні заходи з такою ж комунікацією, але в рекламі ми вирішили ризикнути і спробувати додати трішки гумору. І спрацювало! Це дає нам зрозумілий інсайт: з людьми треба спілкуватися на рівних. З іншої сторони екрану завжди сидить жива людина і вона теж має почуття гумору і любить людяну комунікацію».
Адже у дописи та інші матеріали про майбутню подію додали жарти та меми — це допомогло створити ненав’язливу атмосферу, але й не нівелювало важливість тематики.
«Одна із цінностей цієї конференції — що вона дає досить прикладні знання в різних сферах, але все це можна і треба застосувати у фандрейзингу», — вважає Зоя.
Учасники
Інститут лідерства та управління УКУ взяв на себе комунікацію з учасниками — супровід їх до, під час та після конференції. Загалом було 387 учасників, деякі реєструвалися і платили самі, деякі приходили від певної організації, каже Соломія Максимович, директорка Інституту лідерства та управління УКУ. 309 людей доєдналися на трансляції, а інші мали змогу подивитися все у записі.
«Наш інститут вже близько 15 років працює з темою підсилення громадського сектору. Ми маємо магістерську програму з управління неприбутковими організаціями, різні середньострокові та сертифікатні програми», — ділиться директорка Інституту.
Після заходу учасники мали змогу заповнити форму зворотного зв’язку, Соломія ділиться, що третина від усіх зареєстрованих заповнили її:
«Це дуже гарний показник, бо зазвичай тенденція до зворотнього зв’язку менша. Але ми насправді просили учасників не тільки описати, як їм захід, а й поділитися своїми думками, побажаннями щодо організації наступних заходів. Це була наша перша спільна проба, тож нам було важливо зібрати якісний зворотний зв’язок від учасників, щоб розуміти, що варто додати чи забрати. Але за результатами цієї форми практично не було речей, які варто було прибрати з програми, отже її концепція була продумана дуже добре».
Соломія зауважує, що учасники були задоволені прикладними порадами і презентаціями спікерів, найбільш згадуваним став Бен Свард і його сесія про сторітелінг — адже історії це те, що залучає людей допомагати. Хоч і досвід українських організацій був найбільш корисним, бо був спільним для всіх і говорив про наболіле.
«100% учасників готові рекомендувати такі заходи в майбутньому», — підсумовує Соломія.
Партнери та фінансова частина
Фонд Промприлад взяв на себе фінансову частину — приймали плати за захід, адже мають розвинену інфраструктуру.
«Для нас дуже важливо працювати з компетенціями сектору. Ми бачимо свою цінність у тому, що через мережу наших контактів, через екосистему, яку ми створюємо, ми можемо бути активними — залучати в Україну певний тип експертизи. Наприклад, фандрейзингу. Тож ми допомагаємо громадянському суспільству бути більш проактивними у своєму фандрейзингу, не просто заповнювати заявки, а комунікувати з донорами», — каже Людмила Крижановська, директорка Фонду Промприлад.
Також Людмила зі своєю командою шукали для такого заходу партнерів, директорка каже, що через те, що багато хто в секторі говорить про локальні організації, що краще розуміють контексти на місці, передумови для співпраць уже були. Тому і комунікувати з партнерами було простіше.
Ця одноденна онлайн-конференція лише початок, наступні події будуть масштабнішими і Людмила сподівається, що будуть у офлайні. Адже Промприлад готовий прийняти спікерів та учасників у своїх стінах. Символічний донейт за участь у події використають на організацію наступних.
Людмила підкреслює, що український сектор та громадянське суспільство зараз в доволі непростій ситуації:
«Ми всі багато говоримо про те, що 2024 рік був складним в контексті фандрейзингу та взаємодії з партнерами. Тому нам дуже важливо нарощувати спроможність. І мені здається, що ця подія надалі може стати таким гейм чейнджером для компетенцій в секторі. Бо ми відмовляємося від “теплої ванни”. Ми чесно кажемо, нам потрібно щось змінювати, щоби бути більш ефективними, залучати більше, краще працювати з нашими бенефіціарами і мати вищий рівень довіри серед партнерів».
Результати цієї конференції свідчать про те, що запит на такі знання у секторі великий. Учасники схвально відгукувалися про спікерів та відзначили високий рівень проведення заходу. І багато з них готові до офлайн-подій такого штибу, аби здобути ще більше компетенцій і бути корисними для своїх організацій.
Авторка: Олеся Богдан
