Legacy fundraising або що таке спадковий фандрейзинг

Що таке спадковий фандрейзинг?

Спадковий фандрейзинг – це благодійний внесок, який прописується у заповіті людини, яка має намір залишити після себе добродійний слід та допомогти іншим після своєї смерті. Як правило, право на розпорядження цими ресурсами надається некомерційним організаціям або благодійним фондам.

Йдеться не лише про гроші (хоча внесок в заповіті може складати абсолютно різні суми - від декількох доларів до мільйонів), а й про активи (акції, частки тощо) чи власність (нерухомість).  

За словами Венсана, концепт існує доволі давно, однак «професійних» форм він набув у 1980-х роках, коли благодійні організації почали проводити тренінги на цю тему для своїх співробітників, аби знайти потенційних благодійників.

Як працює спадковий фандрейзинг на прикладі Великої Британії та Франції?

Про довгу історію існування спадкового фандрейзингу в країнах Заходу свідчить той факт, що, наприклад, у Великій Британії він регулюється низкою законів та нормативних актів. 

За словами Річарда Баддена, у британському законі про спадок вказується: якщо людина заповіла 10% свого статку на благодійність, то загальне оподаткування цього заповіту складе не 40, а 36%. Таким чином британський уряд заохочує потенційних благодійників оформити певну частину свого заповіту на спадковий фандрейзинг.

За словами Венсана, спадковий фандрейзинг у Франції регулються схожим чином, але існують певні відмінності.

«У Франції фандрейзинг загалом, та спадковий його вид зокрема, регулюється Загальним Податковим Кодексом, який передбачає, як податкові пільги для тих, хто заповідає частину свого спадку благодійним організаціям, так і повністю звільнення від будь-яких податків», - каже Венсан.

Спадковий фандрейзинг у світі: статистика і тенденції Великої Британії, США та Франції

Річард Бадден розповів, що у Великій Британії більшість пожертв є саме внесками в межах спадкового фандрейзингу. Минулого року World Jewish Relief отримав 9% свого прибутку від таких внесків на 1,5 мільйона фунтів (близько 7,7 млн гривень). І ця сума щороку зростає. 

В масштабі усієї Великої Британії цифра ще більше вражає:  у 2023-му році благодійні організації отримали 3,9 мільярда фунтів у межах спадкового фандрейзингу, що становить 30% від усіх благодійних внесків. Минулого року 62,100 громадян Великої Британії заповіли частину свого спадку благодійникам.

Згідно зі звітом організації Charities Aid Foundation America, у США 56% від опитаного заможного населення мають намір залишити частину свого спадку в межах спадкового фандрейзингу. Найчастіше спадок (тобто в подальшому, як правило, кошти від його продажу), благодійники воліють спрямувати на потреби бенефіціарів у таких сферах, як охорона здоров’я та освіта.

У Франції ситуація зі спадковим фандрейзингом дещо інша. За словами Венсана, тут до нього найчастіше долучаються бездітні сім’ї, які не мають на кого переписати своє майно та інші активи.  

«Якщо говорити у кількісному еквіваленті, то французам важливіше не розмір спадку, який вони по собі лишають, а сам факт того, що вони долучаються до спадкового фандрейзингу. Статус переважає кількість, якщо можна так висловитись», - пояснює Венсан.

Наскільки етичним є спадковий фандрейзинг у країнах Заходу?

Нерідко у суспільстві намагаються уникати розмов на тему спадкового фандрейзингу, адже вона повʼязана зі смертю людини. На думку Річарда, спадковий фандрейзинг не потрібно «підв’язувати» саме під це. Краще наголошувати на тому, як людина хоче, щоб її памʼятали, або з чим вона хоче асоціювати своє ім’я. 

Благодійні організації допомагають таким людям залишити після себе слід. Саме така риторика допомагає їм прийняти рішення про внесення тієї чи іншої організації у свій спадок, допомагаючи іншим людям. Часто, зазначає Річард, майбутні благодійники спочатку вороже ставляться до ідеї спадкового фандрейзингу, але згодом змінюють свою думку і контактують із організаціями, щоби обговорити деталі. 

Тим не менше, благодійники, як правило, не полюбляють афішувати своє долучення до спадкового фандрейзингу, адже на Заході це вважається чимось дуже особистим та не для широкого загалу.

Венсан додає, що у Франції, до прикладу, переконливим аргументом на користь долучення до спадкового фандрейзингу є зазначене вище скорочення оподаткування. 

Тим не менше, у французькому суспільстві існує певне упередження стосовно тих, хто займається спадковим фандрейзингом професійно, тобто, як правило співробітників благодійних організацій.

“Упередження у французів таке: таким чутливим питанням як спадковий фандрейзинг займатись повинні волонтери. Якщо ж вони бачать, що це поставлено “на рейки”, тобто ним займаються професіонали, то це їх відлякує. Їм здається, що їх намагаються обманути. Але ж волонтерство - це не постійна річ. Сьогодні волонтер займається певним питанням, а завтра він може “перемкнутися” на щось інше. Нам же йдеться про сталий та професійний підхід”, - ділиться французькою специфікою Венсан.

«Професійний підхід може відлякувати потенційних благодійників - вони можуть відчути, ніби з них виманюють гроші. З іншого боку, як ми можемо доручити цю справу волонтерам, які сьогодні волонтерять, а завтра - ні? До того ж, у волонтерів різні навички та підходи, вони не забезпечать цілісний підхід до роботи у сфері цього виду фандрейзингу. У нас у фундації команда складається з 50 професіоналів, 10 з яких займаються виключно цим одним питанням – спадковим фандрейзингом», – ділиться своїми аргументами Венсан.

Як популяризувати спадковий фандрейзинг?

Благодійні організації приділяють значну увагу цьому питанню. На цю тематику проводяться різні дослідження. Благодійні організації розробили чимало варіантів для залучення потенційних благодійників. До прикладу, організовують місяць «безкоштовного заповіту» – в цей час майбутніх благодійників заохочують скласти заповіт, в якому певна частина спадку передаватиметься благодійним організаціям. 

Також в Британії, приміром, існує багато консорціумів, які розробляють та поширюють інформаційні матеріали про те, як саме можна скласти заповіт в межах спадкового фандрейзингу. І ці зусилля значно допомагають пробуджувати інтерес до цього виду благодійництва у все більшої кількості людей.

Команда World Jewish Relief постійно розсилає дріп-повідомлення (в маркетингу - вид взаємодії з клієнтами, який передбачає заздалегідь заготовлені короткі листи, які їм надсилаються з певної нагоди. Мета - нагадати про продукт компанії та, зрештою, підштовхнути клієнта його купити - прим. авт.), «вмонтовуючи» поняття спадкового фандрейзингу в кожну сферу своєї діяльності. 

«До прикладу, якщо ви задонатите нам гроші на нашу основу сферу діяльності, ми додатково запитаємо вас, а чи не хотіли би ви розглянути можливість зазначити нас у своєму заповіті. Ми також запускаємо щомісяця рекламу через відділ преси, щоб питання спадкового фандрейзингу було в людей «на очах» і, коли прийде час, щоб їм легше було згадати, як іще можна стати благодійником», розповідає Річард.

Венсан розповідає, що Fondation de France рекламує ідею спадкового фандрейзингу в газетах, а також через банки та юристів, які рекомендують фундацію своїм заможним (можна припустити) клієнтам. 

«Тривалість та охоплення інформаційної кампанії (які, до речі, проводяться на сторінках газет, по телебаченню та радіо) з просування ідеї спадкового фандрейзингу залежить від фінансових спроможностей благодійної організації”, - додає Венсан. Проте, як правило, мова йде про кампанії, що тривають по 3-4 тижні двічі чи тричі на рік.

Історії, що надихають

Наприкінці інтервʼю ми запитали у Річарда та Венсана про те, що надихає їх і надалі займатися спадковим фандрейзингом. 

Відповідаючи на це запитання, наш колега з Британії розповів таку коротеньку історію: «У нас колись був один пан, який надсилав нам 20 фунтів на кожну акцію чи заклик до дії, які World Jewish Relief регулярно розсилає своїм постійним благодійникам. Вже потім, коли він помер, ми дізналися, що половину свого маєтку він заповів на потреби нашої організації, а це майже один мільйон фунтів! А взагалі, той факт, що люди зазначають нашу організацію у своїх заповітах, переповнює нас теплом, оскільки ми можемо передати потім цю допомогу тим, хто її справді потребує. І часто так буває, що найбільшу допомогу ми отримуємо не у вигляді великих чи навіть дуже великих внесків, а навпаки - найвідданішими благодійниками є ті, хто робить маленькі, але постійні пожертви. Це мотивує».

Венсан бачить свій внесок з дещо іншої перспективи: «Моє професійне життя сповнюється змістом, коли я бачу полегшення, яке відчуває благодійник після підписання усіх необхідних паперів із передачі нашій фундації частини його спадку. Благодійник розуміє, що після себе він залишить слід - допоможе іншим. Їм дуже від цього тепло на душі. Я ж пишаюсь тим, що допоміг їм допомогти іншим. А ще, передавши частину або й усього свого статку на благодійництво, вони запобігають сваркам між родичами, які претендують на їхній спадок. Часто це дуже для них важливо».

Спадковий фандрейзинг зайняв свою важливу нішу серед інших різновидів благодійництва. Ставши доволі розповсюдженим явищем у Європі та країнах Північної Америки, перші його кроки в Україні ще попереду. Наші співрозмовники впевнені, що за правильного підходу на спадковий фандрейзинг в Україні чекає перспективне майбутнє.

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}