Повернути силу й опору: як фонд «Сильні» допомагає тим, хто пережив сексуальне насильство

Жахливі історії згвалтувань, подробиці, від яких холоне кров — зі всім цим українці зіткнулися з новою силою на початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська потрапили до України. 

Видання LB.ua повідомляє, що станом на 3 березня 2025 року Офіс Генерального прокурора зафіксував 344 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Більшість випадків стосуються жінок — 220, утім серед потерпілих є 124 чоловіки, а також неповнолітні дівчата і хлопці — 17. У Херсонській області найбільше епізодів сексуального насильства — 110. Також у Донецькій — 81, Київській — 60, Харківській — 40, Запорізькій — 23, Миколаївській — 10, Чернігівській і Луганській — по 8, Сумській — 3, в АРК — 1.

Окрім зафіксованих воєнних злочинів, сексуальне насильство трапляється по всій країні — як у прифронтових, так і в тилових регіонах. Зважаючи на це, дуже важливим є створення та підтримка організацій, що допомагають постраждалим від сексуальних злочинів.

Серед них — благодійний  фонд «Сильні», що надає безоплатну психологічну, медичну та юридичну підтримку тим, хто зазнав сексуального насильства. Попри важкість цієї теми, команда змогла вибудувати чіткий алгоритм та щодня працювати над тим, аби люди зверталися за фаховою допомогою та отримували її.

Поговорили з Яриною Вишенською, співзасновницею фонду «Сильні», та Ольгою Бондарчук, операційною менеджеркою, про шлях становлення організації та те, чому так важливо чутливо й з гідністю комунікувати складні теми. 

Історії, що викликають злість та імпульс до дії

Ярина Вишенська має досвід роботи у громадському секторі, співзаснувала агенцію Nudge, що з 2017 року надає стратегічні та комунікаційні послуги організаціям. Також була тренеркою з сексуальної освіти для підлітків та батьків.  А у 2022 році стала співзасновницею «Сильні».

«Жахіття трапилося і продовжує відбуватися, але не можна просто скласти руки. Я доволі швидко законектилася з коліжанками з різноманітних організацій і на одному із дзвінків познайомилася з майбутньою співзасновницею фонду “Сильні” Надією Волченською, клінічною психологинею та травмотерапевткою, що займалася темою сексуального насилля з 2014-го року після початку війни на сході України. У її словах я побачила дуже чітке розуміння процесів і тверезість мислення. Вона була націлена на результат саме для людей. І я з цим згодна — спочатку люди, а вже потім адвокація, політики і все решта».
 

Так і почалася історія «Сильних» — у травні 2022 році зареєстрували благодійну організацію, що надає юридичну, медичну та психологічну допомогу тим, хто пережив сексуальне насильство. Допомога конфіденційна, безоплатна та надається незалежно від статі, гендеру, віросповідання чи сексуальної орієнтації, та від часу чи обставин, у яких це сталося. Вона відкрита як для цивільних, так і для українських військовослужбовців/військовослужбовиць, які пережили сексуальне насилля під час служби/навчання на умовах повної конфіденційності та адаптованості під їхні можливості. 

Ярина каже, півроку працювали як команда волонтерів, активно шукали кошти для своїх проєктів — на друк інформаційних матеріалів, щоб поширювати їх у лікарнях, гуманітарних штабах, на деокупованих територіях і на власне допомогу людям.

«Я не могла сидіти на місці з огляду на все, що відбувалось. Завдяки досвіду роботи із громадянським суспільством і достатнього ресурсу для лідерства, я одразу почала структурувати все, що до нас надходило. Кошти, запити про допомогу й запити про готовність надавати допомогу. У нас були дуже хаотичні таблиці, де ми фіксували контакти волонтерів, лікарів, поліції тощо. Через таке приборкання хаосу ми вибудували систему», — пригадує Ярина Вишенська. 

З огляду на етичність фонд не публікує історії із жахливими подробицями. Тому у їхніх  дописах  ви не знайдете описів, що викликають шок, але натомість точно буде необхідна інформація, підтримка та історії одужання.

«Історія з жахливими деталями може розізлити, але нічиєї поведінки вона не поміняє і ніякої дії не закладе. Людина, яка почує її, скоріше відчує власну неспроможність щось зробити. Це фрустує і забирає ресурси. А для людей, які пережили цей досвід — це знущання», — розповідає Ярина.

Тому будь-яка історія про сексуальне насильство має бути побудована з точки зору дії — як допомогти, яке рішення знайти і, що важливо, як не нашкодити, – каже співзасновниця «Сильних»:

«Яким чином було скоєне зґвалтування і так далі — все це не має ніякого значення. Має значення лише те, що це вже сталося. Абсолютно звично для мене чути, що дівчата кажуть: “В мене немає жодної подруги, яка б не пережила сексуальне насилля або домагання”. Ось це страшно. Тому дуже важливо в комунікації розставляти акценти — що ми можемо робити для того, щоб цього не сталося з нашою мамою, сестрою, донькою, подругою тощо».

Який шлях проходить людина, яка звернулася за допомогою

Якими історіями ділиться фонд? Про дівчину, яка виїхала з рідного міста через окупацію, але саме у безпечному місці над нею вчиняв насильство родич. Вона змогла відновитися і почати нове життя. Про жінку, яку згвалтували російські окупанти, яка довго відновлювала фізичне здоров’я, знайшла житло і згодом її справу подали до Європейського суду з прав людини. Про чоловіка, якого окупанти викрали з власного дому і катували у підвалах. Та він зміг знайти сили звернутися за допомогою і таки відновити знівечене обличчя.

Який шлях проходить людина, яка звертається за допомогою?

• Звернутися можна через чат-бот, за телефоном (0 800 202 334) або гугл-формою. Цей запит отримує координаторка, яка зв’язується з людиною;

• Завдання координаторки — уточнити запит, зрозуміти, який у людини стан і якої саме допомоги вона потребує. Якщо запит відповідає специфіці фонду і є справжнім, то його передають кейс-менеджерці;

• Кейс-менеджерка вносить запит у CRM-систему під кодуванням, тому ніхто сторонній не отримує доступу до особистих даних людини;

• Далі відбуваються перші консультації — кризова психотерапевтична, медична, юридична. Але все залежить від стану і потреб людини.

Часом процес може бути дуже тривалим, дехто ж проходить тільки частину шляху, але завжди має можливість повернутися, коли буде готовий, каже Ярина. Адже кожен кейс унікальний і у фонді чутливо до цього ставляться, підлаштовуючи усі процедури та процеси саме під стан людини, яка звертається за допомогою. 

Зараз команда працює не лише з випадками СПНК (сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом), а й насиллям, пережитим у дитячому чи підлітковому віці. Навіть якщо людина пережила це 10 чи 20 років тому, фонд готовий надати психологічну допомогу, адже «травма сексуального насилля впливає на дії та рішення людини в абсолютно всіх сферах її життя».

«Ми дуже вимогливі щодо конфіденційності, фіксуємо це у договорах з медичними партнерами, наприклад. Людина має виходити на світло тільки тоді, коли вона сама собі це право дала», — розповідає Ярина.

З медичними установами «Сильні» мають свої договори, так само і з фахівцями-юристами. Для фонду важливо надавати доказову та раціональну допомогу: оплачують усі потрібні процедури чи аналізи, які асоційовані з сексуальним насиллям. Але важливо, щоб людина могла сама контролювати процес — спілкуватися з лікарем чи адміністрацією лікарні. Звісно, фонд супроводжує її на кожному етапі, та в ролі модератора чи адміністратора, але не опікуна. Ярина додає, що коли людина в дуже вразливому стані, то фонд може брати на себе таку опікунську позицію, але тимчасово, нарощуючи спроможність самої людини справитися з процесами, які очікують далі.

«Після того, як людина іде в психотерапію, відбувається скринінг її стану за методологією відповідно до міжнародних підходів. І такий же скринінг людина проходить на тому етапі, коли і психотерапевт, і вона, готові завершити співпрацю. Скажімо так, маршрут завершується тоді, коли пацієнт розуміє, що готовий іти далі», — каже Ярина. 

Якщо ж цей маршрут був обірваним, то фонд нагадує про себе — але не з позиції тиску, а просто кажучи: «Ми тут, якщо треба, звертайтеся». Ярина підкреслює, що попри роботу команди і партнерів, у цьому процесі дуже важливий вклад людини, яка прийшла за допомогою. Не всі наважуються на психотерапію, бо це не завжди приємно:

«Ми пишаємося тими, хто це пройшов, бо вони вклали найголовнішу роботу в цей процес. Вони були активними учасниками. Не прийшли з позиції: “я потерпіла чи потерпілий, лікуйте мене”. У деякому контексті медичну чи юридичну допомогу надати найлегше. Бо це те, що людина просто приймає. А психотерапія — це справді непростий процес, бо людина формує нові маршрути, за якими вона буде жити, попри цю травму», — ділиться Ярина.

Тема сексуального насилля досі стигматизована

Кейси, з якими працює фонд, наповнені негативними емоціями. Ярина каже, що хотілося б, щоб цього в Україні взагалі не існувало. Але цінно, що «Сильні» попри  доволі обмежені ресурси, спонукають людей звертатися за допомогою:

«Бо відсутність звернення — це найскладніша частина цього процесу. Наше суспільство поводиться так, що звернутися про допомогу далеко не перша ідея, яка виникає в людини після пережитого сексуального насилля», — каже Ярина. 

Та попри стигматизацію теми сексуального насилля, у досвіді фонду уже є результати — реальні вироки для воєнних злочинів, досвід міжнародної роботи. Бо тут мова навіть не про персональну справедливість, а про справедливість стосовно всієї нації.

«Спочатку наші спеціалісти проходили навчання у ізраїльських колег, переймаючи досвід роботи з постраждалими. Але після нападу ХАМАСу на Ізраїль у жовтні 2023 року, зокрема трагедій, які сталися у кібуцах поблизу сектора Гази (які в багатьох викликали асоціації з окупацією Бучі), вже ізраїльські фахівці звернулися до нашої співзасновниці Надії Волченської з проханням провести навчання. Йшлося про методи кризової інтервенції та стабілізації для роботи з людьми, які пережили насильство під час воєнного стану», — ділиться Ярина.

Навчальну роботу Надія проводить і в Україні, як-от тренінги для поліцейських чи медиків — загалом спеціалістів, які належать до тих, хто першими контактує з постраждалими.

«З першого дня і по сьогодні для нас важлива кожна історія, в якій ми допомогли чомусь хорошому статися. А також ми допомагаємо суспільству розуміти проблему — наприклад, як коректно спілкуватися з людьми, які пережили сексуальне насилля», — каже Ярина.

Про «Сильних» тепер і справді більше знають, а дружні організації перенаправляють людей до них. Уже понад тисячу людей отримали допомогу у фонді за ці роки.

«Ми розуміємо і приймаємо те, що допомога одній людині може коштувати нам дуже багато ресурсів. Хтось у нас отримує виключно кризову психологічну консультацію. Хтось — тільки психотерапію, а хтось — весь пакет послуг. Тож за цими цифрами стоять дуже конкретні люди зі своїми історіями. І я рада, що вони впускали “Сильних” у своє життя і що нам вдалося долучитися до побудови їхнього благополуччя», — розповідає Ярина.

Грантовий досвід та верифікація на платформі

Становлення спроможності фонду теж не було одномоментним. Ярина пригадує, що наприкінці 2022 року — на початку 2023 року вони писали заявку на грант:

«Ми виграли цей грантовий конкурс. Далі — етап перемовин з командою донора. Глянувши на все, що запланували, ми побачили, що переоцінили свої ресурси. Це був дуже неприємний і болючий момент, але ми покликали команду потенційного донора на дзвінок і чесно про це розповіли. Думаю, це важливий момент у становленні організації, що треба дуже чітко оцінювати можливості. І варто намагатися якомога швидше сказати про реалістичну ситуацію, бо це краще всім. Жоден донор не хоче мати неуспішних проєктів, жодна організація не хоче мати неуспішної співпраці».

Після цього випадку у фонду було ще багато успішних проєктів, якраз зараз закривають співпрацю з організацією Global Giving:

«У нас все вийшло і всі кошти були направлені максимально ефективно, навіть краще, ніж ми планували. І це теж про становлення і вчасність», — каже Ярина.

Тож команда вчилася працювати разом і допомагати тим, хто цього потребував — надавати послуги людям, шукати дружні організації, партнерства й активно вчитися у колег:

«Власне, так ми і опинилися на платформі від Philanthropy in Ukraine, бо ми відкриті до того, аби всотувати в себе найкращі практики. Я вірю, що тільки таким чином організація може ставати дійсно спроможною реалізувати те, за що вона взялася», — коментує Ярина.

Ольга, операційна менеджерка фонду,  розповідає, що вперше з верифікацією від Philanthropy in Ukraine фонд зіткнувся в період тестування платформи і не подужав заповнити всю заявку:

«Я зберегла цей документ, як план, якого варто досягнути в майбутньому. Бо це якраз той величезний пул питань, про які варто задуматися молодій організації. Це настільки всеохопно, об’ємно, і не треба нічого додатково шукати. Тоді я просто не змогла це все зробити через зайнятість і купу інших питань».

Але невдовзі у команду приєдналося більше людей і фонд таки заповнив усе необхідне. 

«Чому нам важливо було пройти верифікацію? Бо за три роки кратно збільшилась кількість громадських організацій, а найгірше, що може бути в у сфері благодійності — це конкуренція. Тому об’єднання на таких платформах працює для того, щоб бачити одне одного, знайомитись, планувати спільні проєкти, перенаправляти бенефіціарів тощо. Лише у співдії ми можемо щось робити», — розповідає Ольга.

Звісно, це і спосіб бути видимими для донорів та для українського суспільства. Адже на платформі будь-який користувач може дізнатися про організацію, переконатися, що у неї є звіти і могти їй довіряти.

Як можна підтримати «Сильних»? 

Звісно, можна задонатити на їхні рахунки — ця підтримка дуже важлива для команди. Але це не єдиний спосіб долучитися. Ярина розповідає, що зараз вони формують амбасадорське ком’юніті — мережу підтримки:

«Якщо ви в собі відчуваєте ресурс впливати на вашу аудиторію, то можете до нас долучитися. Це і про створення спільних матеріалів, і про поширення інформації крізь призму досвіду або знань нашого амбасадора чи амбасадорки. Якщо ми говоримо про проблему, то маємо говорити і про її рішення». 

Кожен донат і кожна інформаційна кампанія, навіть на невелику кількість підписників дуже допомагають фонду рухатися вперед, а також показувати людям, наскільки це важливо, вважає Ярина:

«Коли люди, яким ми допомагаємо, бачать цю підтримку інших — наприклад, бізнеси, які нам донатять, чи окрема фотографка, що зробила благодійний день, чи людина задонатила кошти, то це насправді впливає на них. Бо вони розумість — є ті, кому не все одно». 

Тож будьмо тими, кому не все одно.

«Сексуальне насильство — це не те, з чим людина мусить залишатися наодинці. Якщо в її оточенні чи ресурсах немає того, що допоможе їй пройти цей шлях відновлення, то ми існуємо для того, щоб покрити цей запит. Нам важливий будь-який досвід: ми нікого ні з ким не порівнюємо, не визначаємо, наскільки людина заслужила на допомогу. В нашій комунікації усе чітко: є кривдник, на якому відповідальність, і є людина, яка потерпіла від цього кривдника», — підсумовує Ярина.

_{Фото: благодійний фонд «Сильні».}