Різниця між волонтерами й працівниками неприбуткового сектору: розбираємо основні моменти
Нині неприбутковий сектор дедалі більше відходить від стереотипу, що допомога іншим — неоплачувана. Утім, чимало неурядових організацій (НУО) мають не лише основну команду, а й шукають волонтерів для підпроєктів або регулярної залученості.
Про особливості такого способу діяльності, а також те, на що варто звертати увагу перед залученням волонтерів, поговорили зі співзасновницею ГО Philanthropy in Ukraine Анною Нішніанідзе, програмною директоркою Української Волонтерської Служби (УВС) Оленою Вузькою і співзасновницею та операційною керівницею ГО «Агенти крові» Іванною Коваль.
Що таке волонтерство
Олена Вузька розповідає, що волонтерська діяльність має три основні ознаки:
добровільність — ніхто не може змусити до волонтерства;
неприбутковість — волонтери не отримують оплати;
суспільна користь — завжди є певний бенефіціар або група бенефіціарів, які отримують допомогу, або виконана робота вирішує повністю чи частково суспільну проблему.
«Якщо один із пунктів пропущено, то це вже не є волонтерством», — зазначає Олена.
Також, каже програмна директорка УВС, волонтерство має три принципи:
рівність — не буває кращих і гірших волонтерів;
відкритість — волонтери відкриті до співпраці та взаємодії так само, як і організації до них;
гуманність — ідеться про принцип «не нашкодь», адже у волонтерській діяльності є компонент суспільної користі.
Що важливо пам’ятати про роботу в НУО
За словами Анни Нішніанідзе, основна відмінність між волонтерами й працівниками неприбуткового сектору — зарплата. Адже для того, аби могти фахово допомагати й ефективно розвивати неурядову організацію, потрібно присвячувати цьому повноцінний робочий день.
«Чим робота в благодійному фонді відрізняється від будь-якої іншої роботи? Нічим. І поки у нас буде думка в суспільстві, що в неурядових організаціях мають працювати безплатно, буде важко пропонувати нормальні ринкові зарплати і, як наслідок, буде важко мати реально експертних, професійних людей у команді», — додає Анна.
Однак, ділиться співзасновниця Philanthropy in Ukraine, вона ще зустрічає організації, що не вкладаються у фандрейзинг. Натомість такі НУО з часом починають сприймати неоплачуваність, як моральну чесноту, й лише цим визначати цінність своєї праці.
Олена Вузька вважає, що нормалізації зарплат у неурядових організаціях шкодять не лише зовнішні упередження — їх можна поступово пропрацьовувати. Зрештою, каже спікерка, українське суспільство позбулося чималої кількості стереотипів про роботу в неприбутковому секторі. Набагато важче пропрацювати внутрішні переконання.
«Небезпека настає тоді, коли самі волонтери, які створюють громадську організацію і починають вже в ній працювати на повній зайнятості, мають стереотип, що вони не мають собі за це платити й думають: “Я ж волонтерив раніше, чому я маю отримувати за це гроші”. Хоча кількість часу та зусиль, яких потребує адміністрування організації — зростає», — каже Олена.
Ще одна складність, на думку програмної директорки УВС, — комунікація неурядових організацій про потребу в зарплаті. Гарним прикладом Олена вважає сайт благодійного фонду «Повернись живим», де донейти на адміністративні потреби й донейти війську розділені.
«Фонди і громадські організації мають доносити до своїх бенефіціарів, доброчинців, патронів, що гроші на адмінку потрібні і ми можемо робити більше впливу більш стійкою командою, але збирати донати в одну купу і потім віддавати 20% на зарплату — це підриває довіру суспільства до громадського сектору», — додає Олена.
Анна Нішніанідзе має інше бачення та зауважує, що особливо важлива у таких питаннях правильна комунікація з людьми:
«Я вважаю, що необовʼязково розділяти збори на адміністративні та неадміністративні витрати. Тут потрібно правильно комунікувати та пояснювати людям, чому важливо, аби працівники в організаціях також отримували заробітну плату. Тоді люди розумітимуть важливість адміністративних витрат, що це не просто чиясь забаганка».
Рівень залученості волонтерів і працівників
З досвіду Олени Вузької, обсяги роботи й рівень залученості часто полягають у домовленостях. Конкретна організація і її працівник або волонтер узгоджують між собою обов’язки та інші умови, спираючись на законодавство.
Іванна Коваль розповідає, що в ГО «Агенти крові», де в більшість процесів залучені волонтери, немає необхідного мінімуму годин. Кожен самостійно обирає, скільки часу готовий виділяти на волонтерство щотижня або щомісяця.
«Головне — завжди вкладатися в обраний час. Проєкт будується навколо регулярних донацій і регулярної роботи. Особливість в тому, що можна брати маленьке завдання, але виконувати його багаторазово. Тож у масштабі цілого проєкту помітна робота кожного», — каже Іванна.
У випадках, продовжує вона, коли волонтер починає виконувати управлінські функції або розширює свої посадові обов’язки, неурядова організація може запропонувати варіант full-time оплачуваної позиції. Частина волонтерів погоджується на такий варіант і стає працівниками, якщо хоче розвиватися професійно в рамках цієї НУО й сектору.
Особливості законодавства
Основні закони
Права працівників неурядових організацій регулює в основному законом «Про зайнятість населення». Ширше охоплює трудові відносини Кодекс законів про працю.
Для волонтерської діяльності основним законом є «Про волонтерську діяльність». Також важливими є такі: «Про громадські об’єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Чи всі НУО можуть залучати волонтерів?
Відповідно до законодавства України, така опція доступна лише організаціям зі статусом неприбутковості, каже Олена Вузька. До них належать не лише громадські організації, а й благодійні, зокрема фонди, і комунальні установи, церкви та ін.
Співзасновниця ГО «Агенти крові» Іванна Коваль додає, що потрібно пам’ятати і про випадки, де волонтерів не можна залучати навіть неприбутковим НУО. Наприклад, щоб виконати обов’язки штатних працівників.
Комунікація між НУО й волонтерами
Іванна Коваль радить не нехтувати часом, щоб пояснити новим волонтерам їхній правовий статус, безоплатну залученість і компенсації, передбачені законом (наприклад, витрати на відрядження, проїзд, тощо).
«З власного досвіду рекомендуємо укладати письмовий договір з волонтерами, де чітко визначаються права та обов'язки сторін, опис волонтерської допомоги, період повноваження, відповідальність за заподіяні збитки», — додає Іванна.
Баланс між волонтерами й працівниками
На думку Анни Нішніанідзе, внутрішнє відчуття балансу в навантаженні і залученості повинна мати як організація, що залучає волонтерів, так і сама людина, яка погоджується на волонтерство.
«Волонтерство не має забирати твій ресурс для основної роботи або основної зайнятості. Воно має займати стільки часу, скільки тобі комфортно виділяти і щоб ти не відчував, що інші сфери страждають від цього. Інакше можна швидко вигоріти», — переконана Анна.
Також, каже співзасновниця Philanthropy in Ukraine, чимало НУО важко одразу залучити кошти на утримання команди. У такому випадку, вважає Анна, потрібно чітко проговорювати це з працівниками, які погоджуються на такий формат:
«Зараз ви працюєте безкоштовно, але будуть такі кроки, щоб вас працевлаштувати й надати винагороду за вашу роботу».
Олена Вузька розповідає, що в її практиці волонтерів нечасто беруть в основну команду. Проте коли такий варіант підходить для обох сторін, це теж можливо — головне не порушувати норми законодавства.
Ба більше, не кожна організація вирішує залучати волонтерів, каже Олена. Адже шукати, супроводжувати й підтримувати їх, а також координувати й давати зворотний зв'язок — це чимало ресурсу.
«Але ті НУО, що інвестують час у залучення волонтерів, дуже часто швидко виростають і мають можливість залучати більше коштів, більше працювати й мати сильніший вплив», — вважає Олена.
Іванна Коваль каже, що «Агенти крові» залучають працівників тоді, коли потребують особливих компетенцій і системної роботи. Наприклад, на таких умовах працює фандрейзер, SMM-спеціаліст, комунікаційник, менеджери великих проєктів.
«Баланс стараємось шукати у часовому залученні. Волонтер — це людина, яка завжди має право піти з команди, тож і зона відповідальності має бути відповідна. А працівник так не може, бо у нього більша відповідальність», — розповідає Іванна.
Поради для НУО, які залучають волонтерів
Анна Нішніанідзе переконана, що в залученні волонтерства важливо мати стратегію і працювати над цим системно. Необхідно пам’ятати про людяне і чуйне ставлення, а також спостерігати за ментальним станом волонтерів.
«Особливо, якщо це волонтери, які волонтерять на користь війська. Через те, що там особливий поріг болю, який вони пропускають через себе, і особливо відчувають необхідність своєї роботи — якщо не я, то ніхто. Тож там і рівні вигорання дуже високі», — зазначає Анна.
Олена Вузька радить звернути увагу на освітній курс від УВС «Мистецтво координації волонтерів». Організація також щомісяця проводить Практикуми з волонтерського менеджменту у форматі триденного навчання для організацій. За анонсами можна слідкувати у соцмережах УВС. А знайти волонтерів, розмістивши безоплатну заявку, можна на Волонтерській Платформі.
Для залучення волонтерів, розповідає Олена, в організації практикують такий алгоритм. Це не всі поради, проте ці кроки точно зроблять залучення волонтерів простішим і спланованішим.
Зрозуміти, скільки є часу та ресурсів. Визначитися з потребою — кого саме ми шукаємо?
Опублікувати оголошення про пошук на своїх сторінках або на Волонтерській Платформі;
Опрацювати заявки. Важливо комунікувати й у разі відмови частині кандидатів;
Адаптація в команду, під час якої розповідають про організацію, її місію і діяльність. Можливе додаткове навчання;
Коли волонтери освоїлися, їх варто більше знайомити з командою і спільнотою. А також постійно супроводжувати та підтримувати зв’язок.
Іванна Коваль радить починати будь-яку волонтерську співпрацю із розмови про мотивацію і цінності.
«Далі провести онбординг, розповісти про структуру організації, провести випробувальний термін. Ці аспекти дозволять зрозуміти, чи готова людина до такого виду залученості. Буває, що відмовляються. І це теж нормально», — каже Іванна.
За змоги організовуйте зустрічі не лише онлайн. На думку Іванни, жива комунікація і знайомство дозволяють волонтерам більш щиро спілкуватися і навіть знаходити друзів. Важливо, аби ці зустрічі не просто були про розмови, а ще мали корисний блок (наприклад, тренінги, навчання, тімбілдинги).
Неурядові організації зі статусом неприбутковості в праві обирати, якою буде їхня команда: переважно волонтерською чи більшість посад обійматимуть працівники. Можливий і змішаний формат. Та який би спосіб не виявився зручніший — усім НУО важливо дотримуватися норм законодавства, дбати про ментальний стан працівників і волонтерів, а також об’єктивно оцінювати свою спроможність утримувати й координувати команду та вміти прозоро комунікувати це.
*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.
Авторка: Вікторія Дідковська
