28 січня CEO та співзасновниця Philanthropy in Ukraine Анна Нішніанідзе взяла участь у події «NGO Perspectives: A Conversation Ahead of the SOM», що проходила у Брюсселі, Бельгія, від Альянсу українських організацій громадянського суспільства та Платформи гуманітарних НУО в Україні.

Зустріч була присвячена ролі українських організацій у гуманітарному реагуванні та відновленні, а найголовніше — як на практиці виглядає локалізація, коли системи зазнають безпрецедентного тиску.

У своїй промові Анна Нішніанідзе підкреслила, що попри той факт, що Україна наразі переживає одну з найгостріших гуманітарних криз у Європі, вона стала середовищем активних соціальних інновацій. Навіть в умовах невизначеності, небезпеки й браку ресурсів, українське громадянське суспільство продовжує розробляти, тестувати та впроваджувати рішення, які мають практичне застосування. Ці рішення вже закладають основу для майбутнього відновлення й доводять, що локалізація — це не теоретична концепція, а реальність, яка потребує відповідної інфраструктури.

Головна теза Анни полягає в тому, що локалізація або спрацьовує, або зазнає провалу в цілком практичних моментах: у тому, як побудоване фінансування, як на практиці проявляється довіра та як ухвалюються рішення на місцях. Протягом останнього року Philanthropy in Ukraine створили національну платформу з перевірки українських НУО як спільну інфраструктуру для сектору. Ця платформа дає можливість пройти незалежну верифікацію, зменшує дублювання, пришвидшує процеси ухвалення рішень і знижує транзакційні витрати для донорів та місцевих організацій, зберігаючи водночас належний рівень підзвітності.
 

Наприкінці промови Анна також зазначила, що ефективна й масштабна локалізація вимагає не безумовної довіри, а узгодження та взаємного визнання. Такі практичні кроки, як прийняття спільних механізмів верифікації, використання спільної інфраструктури для перевірки організацій партнерами і пілотування нових підходів у межах наявних фінансових інструментів, мають низький рівень ризику та допомагають досягати швидших і стійкіших результатів. Донорам і міжнародним НУО вже зараз варто переходити на нові моделі співпраці — на основі доказів, спільних стандартів і довіри, які формуються завдяки дієвим системам, — щоб гуманітарне реагування переросло в повноцінну архітектуру відновлення.