Вудка замість риби. Як в Україні працює філантропія?

Що таке філантропія?

Філантропія походить від латинського слова «philanthropia» та грецького «philanthrōpia», що означає любов або доброту до людства. Це явище зародилось ще в часи античності. Філософ Платон у своєму заповіті наказав своєму племіннику використовувати доходи сімейної ферми для фінансування академії. Ці гроші допомагали студентам і викладачам підтримувати роботу цього навчального закладу. Згодом з нього взяли приклад його послідовники. І так із часом допомога і підтримка різних суспільних процесів у великих масштабах стала поширеним явищем серед заможних людей і компаній.

На основі праць американського філантропа Роберта Пайтона дослідники сформулювали таке визначення цього явища: дарування, служіння та особисті дії, спрямовані на загальне благо. Інше визначення, яке дав Пайтон таке: філантроп — це людина, яка віддає свій час, гроші та ресурс задля позитивних змін у суспільстві у довгостроковій перспективі.

Національна мережа розвитку  місцевої благодійності

З 2014-го року в Україні діє Національна мережа розвитку локальної філантропії. Це мережева організація, що об'єднує українські фонди громад, завдання яких – розвиток своїх регіонів, пошук для них фінансування та надання можливостей для місцевих жителів. 

Фонди громад – це неурядові благодійні структури, що працюють задля покращення якості життя локальних громад.

Любов Раїнчук розповідає, що філантропія на місцях розвивається і поступово  фондів громад у різних областях України стає більше. Вони діють самостійно під парасолькою мережі. У кожної з таких організацій є своя місія та бачення розвитку. Разом вони підсилюють одне одного і створюють кращі умови для розвитку.

«Це як мурашки, які збираються в один великий мурашник. Сама мережа може надавати різні послуги. Вони можуть навчати ці організації, створювати майданчик для обговорення, періодично давати якісь невеликі гранти на реалізацію», — каже Люба.

Для того, аби долучитись до Національної мережі розвитку локальної філантропії, організаціям необхідно:

• працювати із моделлю фонду громад;
• пройти необхідну підготовку;
• відповідати критеріям мережі.

Історія філантропії в Україні

Любов Раїнчук розповідає, першим сплеском філантропії в історії України було прийняття християнства на Русі. Адже у християнській традиції закладено, що людина має допомагати іншим. Моральні заповіді релігії поступово переймали різні верстви населення. Внаслідок поширення християнства почали створювати монастирі, які ставали осердком місць для допомоги бездомним і нужденним. 

«Через певний час історія з «допомогою ближньому своєму» почала ставати системнішою. У часи Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха це почало  виходити за межі тільки «подай хліб». Вони почали будувати публічні школи, бібліотеки — робити це на культурному рівні. Тобто філантропія почала мати довгостроковіший ефект і вплив порівняно з тим, як вона сприймалася серед людей», – розповідає Любов Раїнчук.

Ще більшого розвитку філантропія набула з появою приватної власності у 30-х роках XIX століття. Разом зі становленням нового виду господарювання утворилися й нові суспільні верстви: підприємці та наймані робітники. Такий розвиток подій забезпечив виникнення декількох родинних цукрових імперій — монополій з цукрових заводів. Їхні власники були не лише підприємці, а й відомі філантропи в Україні: родина підприємців і добродійників Терещенків, родина купців Симеренків, родина монополістів цукрової промисловості Харитоненків, та інші.

 «Тоді кожен порядний чоловік мав побудувати школу, церкву і ще якусь бібліотеку. Вони давали кошти культурним діячам, художникам — стимулювали розвиток української культури на той час і це мало такий вплив. Гальшка Гулевичівна (меценатка освіти і фундаторка освітніх закладів, — авт.) була однією зі співзасновниць Києво-Могилянської академії. Оця культурна еліта спонсорувала освітні заклади,  осередки, об'єднання, які допомагали стимулювати розвиток культури», – розповідає Любов Раїнчук.

З початком Першої світової війни люди стали допомагати як військовим, так і одне одному наявними ресурсами, що сприяло розвитку філантропії на індивідуальному рівні. Коли прийшла радянська влада, ситуація із розвитком філантропії погіршилась. Радянські урядовці вважали, що благодійність, меценатство і філантропія не збігаються із цінностями радянської людини і є чужими буржуазними поняттями.

У 90-х зародилися перші благодійні фонди, але це був складний процес, тому що на той час не було ефективних юридичних процесів, які б ефективно регулювали явище філантропії в Україні. Перший закон, який регулював благодійність зʼявився в 97-му році.

І лише у 2012-му році в Україні ухвалили діючий наразі закон «Про благодійну діяльність та благодійні організації», який вступив в дію з 3 лютого 2013 року. Любов Раїнчук зазначає, що оновлення цього документу дало рамку, в межах якої українські благодійники і філантропи почали функціонувати і розуміти, на що покладатися. І хоча на момент прийняття закону було багато дискусій на тему поправок та змін, були позитивні речі в його прийнятті: пришвидшення реєстрації, розширення сфер діяльності, закріплення права благодійника здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви тощо. 

Ще однією подією, яка сильно вплинула на розвиток філантропії, була Революція Гідності. Після неї чимало професійних людей з бізнесу і не тільки пішли працювати і розвивати неприбуткових сектор, який є частиною філантропіʼ.

Наступним кроками були ковід та повномасштабне вторгнення. Любов Раїнчук розповідає, що українці активно реагують на болючі та негативні фактори. Люди відгукуються на чужі проблеми й це стимулює їх на роздуми про їхнє місце у системі філантропії. 

Які переваги бути філантропом?

• Для того, щоб  бути філантропом, неважливі статки та становище у суспільстві. Це сприяє розвитку демократії;
• Зміна і розширення світогляду. Ви можете побачити проблему ширше і під іншим кутом;
• Розвиток і зміцнення почуття емпатії;
• Підвищення власного щастя та почуття оптимізму;
• Забезпечення значущого сенсу життя.
• Допомога тим, хто цього потребує.

FAQ

Чи важко стати філантропом?

Ні, це не важко.. Адже кожен може вибрати рівень залученості у філантропію на свій розсуд. Ви можете вибрати ту форму філантропії, яка буде для вас найбільш комфортною. Для когось це час, для когось гроші, для інших — зв'язки.

Яка різниця між благодійністю та філантропією?

Різниця полягає в тому, що філантропія – це ширше явище, яке може містити в собі благодійність, а може і ні. Благодійність часто відбувається у короткостроковій перспективі, як реакція на нагальну ситуацію. Філантропія ж, навпаки, займає тривалий час. Благодійність може мати форму невеликих грошових пожертв або тимчасового волонтерства. Тоді як філантропія має стратегічний довгостроковий підхід.

Які є різні типи філантропів?

• Громадські. Такі філантропи працюють в громадських організацій або на них;

• Релігійні. Це філантропи-віряни, які втілюють свої переконання, зокрема системно віддаючи свої гроші та ресурс;

• Інвестиційні. Деякі філантропи працюють таким чином, що через свою діяльність просувають бізнес та інвестують гроші;

• Світські. Люди, які сприймають філантропічну діяльність як можливість отримати визнання і вийти на вищий щабель суспільства.

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}