«Безпечно, як у шкаралупі»: як працює жіночий центр «Горіховий дім»

«Ми тут у безпеці, як у шкаралупі» — кажуть жінки, які мешкали і мешкають у жіночому центрі у Львові. Це будинок, де жінки,  які опинились у складних життєвих обставинах, знаходять прихисток та спокій, отримують підтримку і вчаться жити заново.

Бо коли безпечно, то можна подумати і про розвиток, і про власну справу. Тому «Фонд Горіховий дім» надає жінкам цей простір комфорту, де можна видихнути, зупинитися та змінити своє життя.

І як з горіха почалася ідея, так і розростається, даючи все нові «плоди» — програми підтримки жінок, психологічну реабілітацію та мотиваційні зустрічі. Щоб показати: у складних обставинах ніхто не має залишатися наодинці — завжди є рука допомоги. Більше про минуле і теперішнє фонду розповіли засновник Юрій Лопатинський і комунікаційна менеджерка Оксана Фітель.

Дім для тих, хто в біді

Деколи історія може початися із зернини, у нашому випадку — з горіха. Юрій Лопатинський закінчив навчання у Мюнхені (дипломна стосувалася розвитку сумління в дітей та підлітків), але повернувся до Львова. Тут шукав не просто роботу, а місце, де зможе приносити користь суспільству. Два роки попрацював в управлінні соцзахисту в міськраді й перейшов до громадського сектору — у ГО «Народна допомога-Львів». Працювали здебільшого із підтримкою бездомних людей.

 У 2008 році Юрій очолив організацію й систематизував роботу — фокус зосередили на будинку для жінок, які опинились у кризових ситуаціях. Зазвичай це ті, які постраждали від домашнього насилля, втратили дім та заробіток або лікуються від залежностей.  

Відкрили його у 2010 році за кошти нідерландських благодійників. Через шість років його довелося закрити, адже будівлю, де орендували приміщення, продали. Але у 2024 році, після довгого процесу реконструкції, ремонтів та підготовки — вже другий, оновлений Центр інтегральної опіки для жінок у кризових ситуаціях, відчинив свої двері для тих, хто в біді. Назвали його іменем землячки Ольги Ціпановської, музикантки та активної громадської діячки. А донорами стали українські та німецькі організації. 

Про перший дім для жінок, які опинились у складних обставинах, Юрій Лопатинський згадує, як про швидку реакцію на проблему — навіть не встигли завершити усі ремонти, а вже заселили першу мешканку, яка не мала куди податися з дитиною. Бо не могли не допомогти. За короткий час дім сповнився голосами та історіями:

«Ми почали набивати гулі і вчитися працювати із цими жінками. У нас були волонтери з Корпусу миру, ми консультувалися з нідерландськими, австрійськими, польськими партнерами — повсюди збирали цей досвід, бо в Україні закладів такого типу не було», — каже Юрій. 

Понад 80 жінок пройшли крізь цей будинок за 6 років — були позитивні й не дуже історії. Дехто вертався до алкоголю, а хтось знаходив сім’ю й починав життя заново. Юрій каже, є жінки, які досі телефонують на свята і згадують, як змінилося їхнє життя завдяки «Горіховому дому». 

Оксана ділиться кількома історіями і зберігає конфіденційність жінок. Наприклад, В. багато років працювала на будівництві і орендувала собі кімнату в гуртожитку. Але через шахраїв втратила житло. У Центрі вона знайшла  тимчасовий притулок і стабільність, а згодом змогла знову отримати кімнату в гуртожитку. Л. теж втратила житло, але бралася за будь-яку роботу і заощаджувала кошти. Після проживання у Центрі змогла придбати земельну ділянку неподалік Львова та почала будувати власний будинок. 

«Т. опинилась у кризовій ситуації після того, як втратила квартиру. Довгий час жила в непридатному для проживання приміщенні, працювала двірничкою. Після поселення в Центрі пройшла шлях особистої і професійної стабілізації. Знайшла роботу посудомийницею в одному з ресторанів Львова. Зараз винаймає житло, забезпечує себе самостійно», — розповідає Оксана.

З 2024 року і до сьогодні 19 жінок і дівчат та 12 дітей отримали в новому Жіночому центрі безпечний простір та підтримку.

У соціальні послуги Жіночого центру входить:

• тимчасове проживання до 6 місяців;
• супровід соціального працівника та психолога;
• додаткові мотиваційні програми, можливість опанувати нові новички чи спробувати себе у професії.

Комунікаційна менеджерка фонду Оксана Фітель розповідає про знакову історію — одна з перших мешканок жіночого центру пізніше стала важливою частиною команди «Горіхового дому»:

«Це підтверджує те, що коли людина в скрутній ситуації, дуже важливо, щоб було кому простягнути руку. Не кожен здатен сам впоратись зі складними обставинами, в які він потрапив. А коли є системна підтримка, то все можливо. Ця історія надихає і показує, що цей підхід має сенс, бо він про найважливіше — про зміну людського життя».

Повна хата горіхів перетворилась в організацію

Щоб мати змогу фінансувати організацію і Центр для жінок у кризових ситуаціях, у 2012 році створили пекарню. Починалося все з маленького приміщення, заставленого ящиками горіхів — якраз вдалося закупити їх за хорошу ціну —  пригадує Юрій: 

«Коли ми почали продавати першу продукцію, то клієнти цікавилися, що ж це за пекарня? Назви вона тоді не мала, тож ми обіграли це:  як маємо повну хату горіхів, то буде «Горіховий дім».

Першочерговою була ідея соціального підприємництва — доходи пекарні мають утримувати центр і давати жінкам, які там проживали, місце роботи. На цьому тема горіхів не закінчилася — з ними не лише пекли печиво, а й працівниці звикли казати: «Йду у горішок» чи «Ми з горіхового дому», маючи на увазі своє нове помешкання. Символічно, що біля того будинку ще й ріс горіх, підкреслюючи назву. А коли туди вперше приїхала журналістка, щоб пожити з жінками і написати текст, мешканки зізнавалися, що їм там затишно «як в горісі, у шкаралупі».  

Пекарня працює і досі — пропонує різні види запашного печива, торти та чизкейки на замовлення. Також мають своє кафе, яке можна відвідати у центрі Львова.

У 2016 році «горіхова» тема перемогла — стару назву «Народна допомога-Львів» змінили, тож пекарня дала нове ім’я всій організації. Відтоді це БО «Фонд Горіховий дім».

З одного «горіха» розрослося велике дерево

Жіночий центр — це не єдиний проєкт Фонду, він розрісся й іншими програмами, але всі вони про одне — про підтримку жінок, їхню економічну спроможність, залученість у життя громади й психосоціальну інтеграцію.

Наприклад, за підтримки Pact та уряду Канади чотири роки тривав проєкт «Крила». Це мотиваційна програма для жінок, що допомогала наважитися на власну справу чи знайти хороше місце роботи. Також учасницям пропонували мінігранти на купівлю техніки, наприклад. Оксана каже, може здатися, що одна швейна машинка — це незначна допомога, але для жінок у сільських громадах чи одиноких матерів – це дуже значимо, адже підіймає їхню роботу на якісно інший рівень і дає можливість масштабуватися. 

«Впродовж цього проєкту близько 700 жінок стали випускницями. І понад 190 отримали фінансову підтримку. Але найцікавіше, що формально проєкт закінчився, але в нас сформувалося таке коло випускниць —  раз на місяць ми зустрічаємося. Жінки діляться своїм досвідом, ініціюють соціальні зміни у власних громадах», — розповідає Оксана.

Для жінок організовують благодійні бізнес-сніданки у межах партнерського проєкту «Крилаті» від Клубу успішних жінок та Фонду. Під час таких заходів колишні мешканки центру чи ті, які брали участь у програмах, мають змогу поспілкуватися, надихнутися і поділитися власними історіями.

Тож для команди вагомий доказ їхніх хороших результатів — це те, що їхні клієнтки поступово стають партнерками. Наприклад, якщо у Фонду є потреба підготувати корпоративні подарунки, то вони вже мають жінок зі спільноти, які можуть із цим допомогти.

«Нещодавно ми насаджували рослини біля жіночого центру і частину з них нам надала одна із колишніх наших учасниць проєкту. А на початку вторгнення жінки допомагали готувати їжу для переселенців. Тож люди, яким ми колись дали підтримку, включаються в нашу роботу і допомагають нам далі підтримувати інших. Це дуже цінно», — розповідає Оксана.

Повномасштабне вторгнення змінило роботу Фонду. Юрій каже, що не думали про такий розвиток подій, а мали плани на благодійний захід у березні, щоб дозбирати кошти на реконструкцію жіночого центру. Але замість підготовки до заходу, пекарня перетворилася на велику кухню:

«На той час ми мали кілька діючих грантових проєктів, донори нам дозволили перепрограмуватися на гуманітарні потреби. Були дні, коли ми готували до 2,5 тисяч комплектів їжі. Упорядкували точку роздачі їжі на залізничному вокзалі й мали кілька осередків у місті, де жили ті, хто приїхав до Львова», — пригадує Юрій. 

Керівник Фонду каже, що тоді партнерства з’являлися дуже швидко, донори хотіли допомагати — крім харчування, почали роздавати гігієнічні набори, навіть прийняли кілька вантажівок з допомогою. Так тривало до травня. А тоді вдалося відновити й іншу діяльність:

«Ми помітили, що в громадах є велика потреба створити місця зустрічі, куди зможуть прийти люди і просто поговорити між собою».

Партнерські організації закордоном, які вже працювали з фондом, радо відгукувалися на нові проєкти. І навіть вдалося завершити реконструкцію жіночого центру — кошти, які мали зібрати на благодійному заході, вдалося отримати від іншого партнерства.

Чим займається «Горіховий дім» зараз? 

Один з напрямків — це жіночий центр, але тепер звертають більше уваги на психологічну підтримку жінок.

«Ми шукаємо інструменти, щоб навчити людину розпізнавати свої емоції і справлятися з ними», — коментує Юрій. 

Адже вдалося відкрити другий будинок, де жінки відчувають себе вдома. Тут все стало структурованіше, бо команда уже здобула досвід — Юрій каже, що саме приміщення було краще відреставроване, а процеси налагоджені професійніше.

Другий напрямок — нова концепція дошкільної освіти. Юрій пояснює, вони хочуть відійти від радянських принципів, а запровадити справді європейські практики:

«Це дуже прості речі, але вони міняють свідомість. Наприклад, хочемо, щоб в дитячому садку їсти давали не порційно, а ставили велику тарілку на стіл, і діти могли набирати собі їжі самостійно. Це сприяє формуванню критичного мислення, розуміння себе і власних виборів».

Тож зараз у двох пілотних садках зробили групи раннього розвитку для дітей від 12 місяців, це ще й допомагає мамам трохи розвантажити свій день і мати час на себе.

Третій напрямок — соціальне підприємництво. Зараз у фонді є одна пекарня і кафе, тож працюють над оновленням асортименту, щоб повернутися до доходів доковідного періоду.  Зараз у пекарні не працюють жінки з центру, таку модель хотіли побудувати, але не вдалося. Чому? 

«Бо жінки, які звертаються до нас за допомогою у будинок, мають першочергові потреби — житло, документи, відновлення стану. Питання роботи для них другорядне — спочатку треба “відремонтувати” життя. Але, якщо жінки захочуть, вони можуть працювати. Та це не обов’язково. Ми не женемо усіх на роботу. Ми не зловживаємо цим», — пояснює Юрій.

Але ідея, щоб прибутки з пекарні покривали витрати на такі соціальні проєкти, залишається в силі. Також фонд долучився до створення західноукраїнського кластера соціальних підприємств разом із Львівською міськрадою. Це дає змогу популяризувати соціальне підприємництво і залучати кошти на такі ідеї. Наприклад, у 2023 році зробити проєкт про шкільні соцпідприємництва.

Від стихійного бажання допомогти до міцної організації

Фонд нещодавно пройшов перевірку на платформі PhilinUA. Юрій каже, що це не було для них складно, адже раніше вже проходили Due Diligence від інших організацій: 

«Ми далі працюємо над організаційним розвитком фонду і один з елементів — фандрейзингова компонента. Щоб ми продовжували працювати, потрібен ресурс. А щоб мати ресурси, ми повинні будувати здорові стосунки із донорами. Цю платформу ми побачили як один зі способів бути представленими й могти розказати про себе. Ідея закладена у Philanthropy in Ukraine нам цінна, бо відображає також наші цінності».

«Горіховий дім» — це про підтримку й дружнє плече для жінок, які потрапили у кризові ситуації і не можуть впоратись самостійно. Мета — допомогти кожній жінці, яка звернулася за допомогою, щоб згодом вона сама змогла підтримати інших. Так коло підтримки постійно розширюватиметься.

«Зі спонтанної на початку діяльності, навіть стихійної, ми для себе вимальовуємо те, в чому будемо найсильніші, в чому бачимо напрацьований досвід і можемо бути максимально корисними і експертними. Тому соціальне підприємництво як інструмент дає нам можливість вирішити проблеми, за які ми беремося», — підсумовує Юрій.

Підтримати розвиток проєктів фонду можна на сайті. 

Також ми писали про те, як працює та кому допомагає благодійний фонд Happy Paw.

_{Фото надані фондом «Горіховий дім».}