Держава та НУО: партнерство, а не боротьба

Можна піддатися стереотипній думці про «бездіяльну владу». Немовби держава — це повільний, іржавий та беземоційний робот, байдужий до потреб громадського сектору. Він запрограмований виконувати свої задачі, а на потреби інших та актуальні виклики зовсім не реагує. Проте можна вивчити це питання глибше і знайти докази напротивагу. У матеріалі досліджуємо, як в Україні співпрацюють державні структури та неурядові організації, які проєкти реалізовують спільно та що самі представники обох сторін думають про цю взаємодію. 

Що, якщо сучасна модель цього механізму — насправді про партнерство, взаємодопомогу та колаборації? Реальність останніх років трансформувала не тільки громадський сектор, а й сам державний апарат. Адже щоб протистояти ворогу та підтримувати українське суспільство, важлива спільнодія. 

Законодавчий рівень

• Звісно, мають бути юридичні рамки для того, щоб держава і НУО співпрацювали як повноправні партнери. Тож у 2022 році у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо унормування діяльності та державної реєстрації громадських організацій» № 8084. Задля того, аби спростити реєстрацію та дати громадським організаціям більше прав, зробити комунікацію одне з одним прозорішою та зняти деякі формальні бар’єри. 

Більшість змін торкалася бюрократії, яка насправді виростала міцною перешкодою до ефективної діяльності НУО та створення нових ініціатив. Зокрема, до ухвалення цих змін юридичні особи не могли бути членами громадських організацій в Україні. А для того, щоб більше ініціатив змогло легально долучитися до допомоги, передали повноваження щодо реєстрації від територіальних органів Міністерства юстиції до інших виконавчих органів і скоротили її час (з 3 днів до доби).  

• У 2024 році увійшов у силу Закон «Про публічні консультації». Він базується на аксіомі — жителі громади, органи місцевого самоврядування та громадські організації мають підсилювати одне одного для якісних змін. І передбачає проведення подій (публічні обговорення, круглі столи, відкриті зустрічі тощо), куди можуть долучитися зацікавлені сторони та таким чином взяти участь в ухваленні рішень на державному рівні. А також дозволяє створювати форуми, громадські ради, бюджети участі тощо.

• У 2022 році Президент України Володимир Зеленський сформував Координаційний штаб з гуманітарних і соціальних питань, який очолив пан Андрій Єрмак. Мета — координувати зусилля міжнародних партнерів, НУО та волонтерів для допомоги українцям, які потрапили у складні життєві ситуації через війну. Для цієї поважної місії Штаб офіційно співпрацює з різними громадськими організаціями та благодійними фондами. Тобто держава визнає експертизу цих структур і розуміє, що з такою професійною допомогою щоденно можна обробляти набагато більше запитів і локалізовувати дії. Серед таких партнерів: БФ «Відбудуємо Україну майбутнього», ГО  «Координаційний центр з питань полонених та зниклих безвісти», ГО «Медійна ініціатива за права людини», БФ «Діти героїв» тощо. 

• У травні 2025 року уряд затвердив офіційний план розвитку громадянського суспільства — для покращення умов існування НУО. Обіцяють найкращі практики ЄС, демократичні стандарти та комфортне середовище для неурядових організацій. Але все, звісно, за умови ефективного впровадження. Зокрема, ГО можна буде зареєструвати онлайн через «Дію», більше конкурсів для фінансової підтримки, податкові пільги, активніше просування шкільних громадських бюджетів, створення онлайн-платформи для комунікації між органами виконавчої влади, громадянами та НУО тощо. 

За даними Refugees International, з лютого 2022 року по жовтень 2024-го український уряд виділив близько $80 млн на українські неурядові організації. Серед іншого на ті, що опікуються внутрішньо переміщеними особами, медичною та психологічною сферами, логістичною допомогою в умовах війни. 

Дослідження ж Київського міжнародного інституту свідчить, що у 2023 році 40% громадських організацій і волонтерських ініціатив отримували запрошення співпрацювати від державних органів або місцевого самоврядування. При тому 25% опитаних зазначили, що добре налагодили зв’язок з центральними органами влади, 39% — з місцевою виконавчою владою, 46% — з органами місцевого самоврядування. Також за рік дещо підвищився відсоток тих організацій, що отримали державне фінансування: з 5,6% до 7,9%.  

Сталі партнерства

Неурядові організації разом з державними інституціями та бізнесами об’єднуються в міжсекторальні коаліції — це прозоре та рівноправне партнерство. В таких структурах НУО не просто консультують або коментують рішення, вони беруть участь у стратегічному плануванні, розробці законопроєктів, моніторингу бюджетів та відбудови. Тобто держава визнає їх як рівноправних партнерів у формуванні політик. Серед таких RISE Ukraine, що створює цифрові інструменти для післявоєнної відбудови країни, Alliance UA CSO займається локалізацією ресурсів і посиленням місцевих громад, а невеликий RRR4U Консорціум з чотирьох учасників, як він сам наголошує, «сприяє справедливому, зеленому та орієнтованому на людей відновленню економіки України». 

Прикладом довготривалої співпраці між державою та коаліціями є Реанімаційний пакет реформ (РПР), який з 2014 року лупає сю скалу. Це найбільше з подібних об’єднань в Україні — 80 громадських організацій: від освітніх і медійних до антикорупційних і правозахисних. Експерти РПР спільно з народними депутатами розробляють тексти законопроєктів, лобіюють їхнє ухвалення на зустрічах з депутатами та міністерствами, а потім — моніторить впровадження. Для цього діють 12 експертних груп з енергетики, децентралізації, правосуддя, навіть виборів тощо. Серед успішних кейсів Закон «Про суспільне телебачення та радіомовлення» 2014 року, до якого експерти РПР написали перший текст. Антикорупційні закони: про НАЗК, відкриті реєстри, фінансування партій. Судова реформа, для якої коаліція розробляла нові положення. 

Крім того, РПР бере участь у засіданнях профільних комітетів, організовує публічні події з урядовцями, готує аналізи, звіти та рекомендації, створює адвокаційні кампанії, має голос у стратегічних робочих групах та багато іншого. Тобто коаліція максимально залучена до формування та ухвалення рішень на державному рівні. 

Кейси колаборацій

Разом державні інституції та українські неурядові організації створюють сильні проєкти та кампанії, підсилюючи одне одного. Часто в такій взаємодії перші гарантують надійний інституційний ґрунт та фінансові можливості, а другі — краще розуміння специфіки й, відповідно, найефективніші рішення. Тому доказом є промовисті приклади.

Після початку повномасштабного вторгнення серед іншого з’явився комунікаційний виклик — треба було розповідати світові правду про злочини Росії проти України, боротися з пропагандою, а також швидко і якісно інформувати людей про події. Тому громадянське суспільство разом з урядом, бізнесом і медіа об’єдналися в Media Center Ukraine. До ініціативи долучилися Міністерство культури та інформаційної політики, Центр стратегічних комунікацій при Мінкульті, Суспільне, інформаційна агенція Укрінформ, з якою Медіацентр відкрив пресцентр у Києві — він став основним майданчиком для комунікації між журналістами та державою під час воєнного стану. Також проєкт займається проведенням офіційних брифінгів, обговорень, дискусій, орієнтаційних сесій для іноземних медійників, різнопланово підтримує локальні медіа, надає акредитації та логістичну допомогу фотографам і «фіксерам» (часто у співпраці з МО та МЗС) тощо. Має офіційний мандат від держави. 

А от співзасновник фонду «Сміливі відновлювати» Віталій Селик зазначає, що їхня команда займається відбудовою приватних осель та соціальних установ переважно у невеликих громадах — до 50 тисяч мешканців. Адже на відміну від великих, де є достатньо спеціалістів і можливостей, ті потребують допомоги у плануванні, будівництві, організації тендерів тощо від подібних організацій. Тому для громади є важливою взаємодія з ГО, яка допомагає їм посилитись, наприклад, розробити стратегію, поремонтувати лікарню чи переосмислити будинок культури. 

«Але ми стикаємося з різними випадками. Є громади, де місцева влада чи то не зацікавлена в розвитку, чи то не розуміє, як розподілити власні ресурси. З такими працювати дуже складно, подекуди навіть здається, що вони вставляють палки в колеса. Проте є ті, які свідомі, що будь-яка можливість — це шанс для росту, відновлення і розвитку, включаються в процес, щоб спільно з нами працювати. 

Один з найяскравіших прикладів — це відновлення ЦНАПу у місті Роздільна Одеської області, де ми провели повний ремонт внутрішнього приміщення, але при цьому спільно з місцевою владою розробили абсолютно новий план площі навколо установи. Також вона закупила все обладнання та меблі. Цей проєкт став повною синергією. В тому числі завдяки партисипації в цьому ЦНАПі вирішили, що з понеділка по п'ятницю з 9:00 до 18:00 він працює за призначенням, а після цього часу і в вихідні — як простір для місцевих громадських ініціатив. Завдяки спільнодії, яка дозволила зробити цю будівлю “кращою, ніж була”, поруч відкрилося кілька кав'ярень, а це вже розвиток бізнесу. Щобільше, громада замислилася про те, щоб неподалік побудувати великий центр соціальних послуг.

Для нашої організації важливо допомогти тим людям, які залишаються у своїх громадах, містах та селах, відновлювати життя і продовжувати його: відбудовувати бізнеси, реконструювати невеликі виробництва, відновлювати освітній процес тощо. В цій місії дуже цінна підтримка саме локальної влади. Коли ми приїжджаємо в нове місце з нашими проєктами щодо відновлення, то першочергово знайомимося та намагаємося зрозуміти, чим громада може нам допомогти.

Наприклад, вивезення сміття чи прибирання об'єкта після ремонту — це теж важливі дії, які коштують певних грошей. А коштом цих зекономлених коштів ми можемо зробити додаткові квадратні метри ремонту у будівлі, яка потім буде служити громаді. Тобто це підтримка будь-якими ресурсами, зокрема, волонтерськими та адміністративними, щоб, як мінімум, нам не заважили, як максимум — ми працювали разом заради спільного результату. На цих перших етапах якраз яскраво видно, де керівництво хоче розвитку, а де плекає особисті інтереси. 

Працюючи на місцях, ми глибинно розуміємо проблеми та потреби громад. Наш фонд активно комунікує з Міністерством освіти, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством інфраструктури. Тому маємо прямий доступ до рівня людей, які ухвалюють рішення щодо розвитку і відбудови. Їм ми звітуємо про наявні нюанси, вони впроваджують зміни, які потім масштабуються на всю Україну». 

Ілона Станкевич, керівниця комунікацій Міністерства освіти та науки України, також вважає, що зараз співпраця держави та НУО — це про підсилення і якісні зміни для країни. 

«Чи не всі міністерства мають зараз інституційні партнерства з ГО в абсолютно різних сферах, залучають їх до розробки політик і адвокації реформ. Наприклад, взаємодія Міністерства інформаційної політики, Мінкульту чи Центру стратегічних комунікацій з організаціями Detector Media чи Internews Ukraine дає велику кількість аналітичних матеріалів. Завдяки їм інформаційно протидіють ворогу та розповідають населенню правду. МОЗ спільно з громадськими організаціями реалізує програми підтримки пацієнтів з ВІЛ, онкозахворюваннями, рідкісними хворобами. 

Ми у МОН маємо безліч співпраць з ГО в усіх ланках: від дошкілля до науки. У нас дев’ять ключових напрямів і кожен з них про політики для різних ЦА. Тому для нас співпраця з ГО — це в першу чергу про повноцінне партнерство. Адже неможливо самостійно якісно працювати в межах цілої країни та на усі аудиторії. Тому це колаборації для розробки політик і впровадження реформ до роботи “в полях”: з освітянами, дітьми, батьками. Ми залучаємо ГО до експертних рад, робочих груп, проводимо публічні консультації, реалізовуємо комунікаційні кампанії тощо.

Ми системно співпрацюємо з ГО “Освіторія”: що підтримує розвиток вчителів. Є партнерами Global Teacher Prize, де останні два роки до категорії номінантів віднесли й працівників дошкілля. З освітньою фундацією “GoGlobal” та ГО “Безбар'єрність” разом посилюємо психологічну стійкість освітян та школярів, останні також надають методичну базу та рекомендації для наших проєктів за напрямом безбар’єрності. Багато для освітян робить EdEra, як-то онлайн-курси для вчителів, а “Навчай для України» залучає вмотивованих випускників до викладання у малих населених пунктах, де вони стають певними рольовими моделями. 

Тому для нас партнерство з НУО — це разом формувати освіту нової України». 

Співпраця держави та неурядових організацій — це двосторонній обмін ресурсами, Перша забезпечує масштаб, регулювання та інституційне підґрунтя. НУО — експертність, локальний капітал і мобільність. Звичайно, не все працює швидко, ефективно та злагоджено, адже на плечі всіх ланок країни звалилися виклики війни. Але саме тому ми на порозі змін — саме зараз держава стає реальним партнером громадянського суспільства, який визнає його роль у реформах, кризових реакціях і відбудові. 

Також радимо вам почитати про те, як неурядові організації співпрацюють з бізнесами.

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}