Що заважає розвитку локалізації в Україні, як її підсилити і які успішні кейси маємо

Що таке локалізація

Локалізація — це процес, коли ресурси та рішення щодо того, як реалізовувати проєкти, міжнародні партнери передають українським локальним організаціям. Локалізація в міжнародному контексті з’явилася досить давно: понад 10 років  міжнародна спільнота дискутує і впроваджує таке поняття, але більшою мірою воно стосувалося країн Африки і Південної Америки (в міжнародній практиці Global South або ж глобальний південь). 

Читайте також: Локалізація ресурсів: що це і чому важливо для розвитку громадського сектору?

В Україні ж поняття локалізації активно почало вживатися після початку повномасштабної війни. Три цифри від Анни Нішніанідзе, які підкріплюють важливість локалізації для України:

• 0,003% отримали українські організації від загальної суми міжнародного фінансування (станом на 2022 рік);

• українські локальні організації на 15,5% економічно ефективніші за міжнародні організації. Тобто створюють дешевші проєкти ніж ті, що реалізуються міжнародними організаціями;

• 67 великих міжнародних донорів та гуманітарних організацій підписали Grand Bargain або ж Велику угоду в 2016-му році. Для створення прозорішої і локалізованої підзвітної системи гуманітарної допомоги. 

Серед основних показників дієвості локалізації є гроші — його легко виміряти. Але є й інші, наприклад, відповідальність обох сторін (донора і організації, яка отримує грантові кошти).

«Міжнародні донори мають змінити свої політики, мають бути готові здійснювати певні локалізаційні практики, але ми, як українські організації, маємо теж рухатися в бік локалізації і виконувати свою частину роботи», — впевнена Анна Нішніанідзе.

Також показником локалізації є лідерство:

«Проявляти лідерство — це бути суб'єктними. Не потрібно очікувати, що донор або ваш міжнародний партнер прийде і скаже вам: “Ви лідер”. Лідерство варто сприймати як активну дію і брати на себе цю відповідальність». 

У звіті «Оцінка прогресу локалізації гуманітарного реагування в Україні 2024» вказані й інші показники або ж сфери, всього їх сім, крім згаданих є координація та взаємодоповнюваність, спроможність, вплив на формування політик та залученість.

Чому прогрес локалізації незначний і як його підсилити

Хоч локалізація має чимало плюсів, але міжнародні донори відчувають певні ризики у роботі з українськими організаціями. Наприклад, що не будуть виконані всі їхні вимоги (вчасне звітування, узгодження матеріалів тощо), діяльність буде не зовсім прозорою тощо. 

«Ризик породжує певний страх, що вони не зможуть відзвітувати перед своїми бенефіціарами, клієнтами. А страх породжує недовіру. Недовіра є токсичною для будь-яких стосунків — партнерських, приятельських чи професійних. І ось ця недовіра стопорить прогрес локалізації», — каже Анна Нішніанідзе.

Щоб це змінити, українським організаціям варто брати відповідальність і мати пролідерську, проактивну позицію. Через інструменти адвокації, демонстрацію прозорості, звітності, комунікацію та вибудовування стосунків з партнерами — долати недовіру. Цей процес не буде швидким, але в нього варто інвестувати ресурси, знання і сили:

«Ми, як українські організації, маємо вибудовувати свою суб’єктність. Коли ми ведемо перемовини на рівних, коли усвідомлюємо, що донор не наш керівник, а партнер, коли разом працюємо, щоб вирішувати соціальні проблеми, тоді ми є суб’єктними. Можемо  вступати в діалог, аргументувати. Ми маємо сприймати лідерство, як дієслово, брати на себе цю відповідальність і не чекати, що хтось нас призначить лідерами», — каже Анна Нішніанідзе.

Щоб могти підсилювати розвиток локального лідерства, варто заглиблюватися у контексти: вивчати дослідження, бути в курсі новин у темі, дізнатися про підписантів Великої угоди, каже Анна. А також варто розвивати спроможність організації, адвокатувати локалізацію і бути частиною єдиного українського сектору:

«Коли кожен з нас окремо говорить якісь речі — ми тихі, ми краплі. Але коли крапель багато, то формується цей океан. І коли ми разом, то наш голос сильніший, його складніше ігнорувати», — каже Анна.

Анна впевнена, що питання адвокації локалізації може об’єднати українські організації.

За три роки виросли на 95%: приклад ГО «Дівчата»

ГО «Дівчата» була заснована у 2019 році і станом на кінець 2024 року стала великою і відомою організацією, яка допомагає жінкам і дітям в Україні.

«На кінець 2021 року ми закінчували один з наших великих проєктів “Здоров’я без сорому”. Наша команда складала 15 людей, сукупний бюджет за рік  — 250 тисяч доларів», — каже засновниця та керівниця ГО.

Юлія зізнається, що її ГО була не готова до великої війни: у команди не було ні відповідних знань, ні навичок, щоб прорахувати ризики і підготуватися. Але все змінилося:

«Зараз, фактично через три роки після повномасштабного вторгнення, ми — велика організація. У нас близько 300 людей, наші проєкти охоплюють декілька великих кластерів від захисту дітей до протидії насильству та підтримки ментального здоров’я жінок і дітей. За підтримки міжнародної спільноти наш річний бюджет складає близько 5 млн доларів. Тобто ми зробили стрибок від 250 000 на рік до 5 млн менш, ніж за три роки». 

Юлія каже, що стати великою організацією можна крок за кроком. Наприклад, зараз ГО «Дівчата» входить до дорадчої ради Українського фонду для України (UHF) та є співзасновниками Альянсу українських ОГС. 

Як використати тренд на локалізацію для вашої організації?

1. Щоб отримати від системи гроші, треба зрозуміти, як вона працює. Тобто важливо розібратися, що таке гуманітарне реагування, в чому його особливості зараз:

«Зрозуміти це можна просто ставлячи запитання вашим міжнародним партнерам. Міжнародники в усіх своїх проєктах мають лінію в бюджеті — розвиток організаційної спроможності партнерів або англійською capacity building. І в цих рамках можна ставити запитання і бути мотивованими отримати відповідь», — каже засновниця ГО.

Як приклад, Юлія наводить те, що в травні 2022 року ГО «Дівчата» багато запитували у своїх міжнародних партнерів, деколи такі запитання можуть здаватися наївними і примітивними, але поганих запитань немає, вважає Юлія:

«Погане запитання — це те, яке ви хотіли поставити і не поставили. Тому не бійтеся отримувати інформацію». 

Інформацію можна отримати і з багатьох навчальних курсів — вони доступні онлайн і безкоштовні.

2. Варто дізнатися, на що ви можете претендувати.

Наприклад, оверхед, каже Юлія. Оверхед — це гроші, які залишаються в організації після того, як проєкт завершився, або ж ті, що покривають витрати поза проєктом. Це робота HR-спеціаліста, оренда автомобіля для моніторингових візитів, офіс, додаткова техніка, страхування тощо. 

«Все це нібито напряму не стосується імплементації, але працює на те, щоб ваша організація була стала і забезпечила всіх своїх співробітників всіма необхідними ресурсами для реалізації проєкту. Чому оверхед важливий? Бо це місточок, який вас приведе до сталості діяльності. Ви будете менш залежні від проєктної діяльності, будете більше працювати з програмами і навіть зможете собі дозволити певний час не мати проєктів і планувати нові», — каже Юлія. 

3. Координація на місцевому рівні. 

Юлія каже, що її часто питають, як ГО «Дівчата» стала такою відомою:

«Насправді, тут немає ніякої магії — ми просто активно включені в координацію на рівні областей і громад, де працюємо. Ми ходимо на координаційні зустрічі, наради, розказуємо, яку саме діяльність і для кого ми здійснюємо тут. Бо для нас це перш за все спосіб достукатися до аудиторії, яка не знає про нас і що ми маємо послуги з підтримки жінок, безкоштовні і конфіденційні». 

Координацію ГО використовує, як інструмент масштабування інформації про свою діяльність. Щоб більше людей знало, куди можна направити жінок, що потребують допомоги. Але так само ГО направляє людей у дружні організації, до своїх партнерів.

4. Підвищення спроможності організації.

Дуже важливо розвиватися і не зупинятися на досягнутому.

5. Якість впровадження проєктів.

Юлія тут звертає увагу на те, що часто українські ОГС скаржаться, що іноземні експерти не мають певної компетентності, не знають нашого контексту тощо. Але ж гуманітарні кризи не унікальні — є багато речей, які вже були зроблені до нас:

«Тож міжнародна експертиза може нам допомогти підвищити якість своїх проєктів. Якщо ми будемо чутливі до того, який саме досвід нам несуть і будемо не боятися питати: як цей досвід можна використати в Україні?», — каже Юлія.

Навіть якщо здається, що партнери проводять вкотре непотрібний тренінг, не мовчіть, радить Юлія, а говоріть про свої потреби:

«У нас є досить хороший досвід отримання унікальних знань експертизи, якої майже немає в Україні, саме через те, що ми постійно знаємо, що нам треба. І дуже чітко артикулюємо, що нам не потрібні стандартизовані тренінги. І кажемо, що саме треба. Ми вперті і хочемо отримати відповідь».

Поради для ОГС, щоби бути сталими і рухатися в напрямку локального лідерства

1. Стратегія, яка перекладена на операційний план. Треба розуміти, скільки потрібно  грошей для вашої діяльності — це стратегія і фінансове планування на рік, так ви будете знати, скільки вам треба фандрейзити;

2. Реалістично дивіться на те, скільки проєктів можете зробити якісно. Юлія каже,  інколи краще зробити менше, але якісніше;

3. Постійно навчайтеся, дивіться за трендами, будьте частиною мережі, платформи. Адже це джерело інформації, яку ви ніде більше не отримаєте. Це дасть змогу говорити однією мовою з партнерами і донорами;

4. Будуйте партнерства. Не працюйте з будь-ким, якщо партнер вас знецінює, то говоріть про це відверто. Юлія каже, дуже відчувається, коли організація з гідністю приходить і каже: «У мене є мої правила, мої процедури, і я не можу працювати на шкоду своїй команді». Це дуже чесно, але це вимагає сміливості.

Локалізація — це тема, яка має шанс об’єднати українські організації, зробити спільноту сильнішою. А це значить, що і загрози та виклики можна приймати разом, якщо брати на себе лідерство. 

_{*прев'ю зображення згенероване за допомогою ШІ.}