Philanthropy in Ukraine

Дослідження60 хв

Одна перевірка замість чотирьох. Порівняльне дослідження due diligence-систем донорів в Україні

У нашому новому дослідженні ми порівняли 26 систем due diligence донорів та спробували показати, де взаємне визнання перевірок технічно можливе вже сьогодні, без змін у їхніх системах.

Українська громадська організація, яка працює з чотирма-п'ятьма міжнародними партнерами, може щороку проходити стільки ж окремих перевірок. Знову збирати реєстраційні документи, фінансову звітність, політики, заповнювати анкети — часто з дуже схожими запитаннями, але в різних форматах.

Системи донорів значною мірою збігаються: за результатами дослідження, середня з них охоплює 71% тем зі спільного переліку, а п'ять критеріїв присутні в усіх 26 системах. Відрізняється передусім рівень деталізації вимог.

Контекст

Українська організація, яка працює з чотирма-п’ятьма міжнародними партнерами, щороку проходить чотири-п’ять окремих перевірок due diligence. Щоразу вона готує той самий пакет: це реєстраційні документи, дані про склад правління, фінансова звітність, політика сейфгардингу, антикорупційні процедури. І щоразу подає його в іншому шаблоні, в інакші строки, по-іншому формулюючи ті самі відповіді. 

Для донора ця картина має інакший вигляд, і саме тому проблема так довго залишається нерозв’язаною. Кожна окрема вимога в кожній окремій системі має обґрунтування: мандат, регуляторні зобов’язання, підзвітність перед власним наглядовим органом, відповідальність за кошти платників податків. Вигода донора від взаємного визнання при цьому цілком конкретна. 

Команда комплаєнсу витрачає менше ніж годину на кожного нового партнера, бо доперевіряє кілька позицій замість проведення повної процедури. Контрактування пришвидшується, що в надзвичайних ситуаціях часто важить більше за будь-що. Також відкривається доступ до менших і нових українських організацій, для яких саме вартість входу є головним бар’єром, тоді як великі партнери, стосунки з якими мають давню історію, проходять перевірки й так. До того ж донор виконує власні зобов’язання з локалізації за допомогою практичної дії, яку можна виміряти й показати.

Домовленість про визнання без вимірювання того, що саме одна перевірка закриває в іншій, залишається декларацією. Це дослідження пропонує таке вимірювання для 26 систем і 650 напрямів визнання, висвітлює, між якими саме донорами визнання можливе вже сьогодні, і пропонує інструмент, який знімає технічні бар’єри.

Чотири ключових висновки дослідження

1. Донори запитують майже те саме, проте з дуже різною деталізацією. Середня система порушує 71 % тем із нашого переліку і деталізує їх приблизно наполовину, а п’ять критеріїв присутні в усіх 26 системах. Різниця між донорами полягає в тому, наскільки конкретно сформульовано вимогу, тоді як перелік тем у них здебільшого збігається.

2. Рівень деталізації тепер можна виміряти й побачити. Дашборд дає змогу побачити будь-які дві системи поруч: де вони повністю збігаються, де зачіпають одну й ту саму тему, але по-різному, а де одна запитує те, чого друга не торкається взагалі. Донор може подивитися на власну систему зі сторони й побачити, які критерії віддаляють її від ширшого прийняття перевірки.

3. Для конкретних пар донорів взаємне визнання можливе вже сьогодні. Кожну з 26 систем ми порівняли з кожною з решти, причому окремо в кожен бік: скільки вимог донора Б уже закриває перевірка донора А і навпаки — це два різні числа. Разом це 650 напрямів порівняння. У 193 із них перевірка першого донора закриває понад 80 % вимог другого. Простіше кажучи, якщо організацію вже перевірив донор А, то у 193 випадках із 650 донору Б достатньо доперевірити кілька позицій замість проведення повної процедури. Це не потребує змін у жодній із систем.

4. Взаємне визнання найбільш імовірне між донорами зі схожим рівнем деталізації. Тут варто розрізняти два випадки. Визнання в один бік означає, що один донор приймає чужу перевірку, а другий — ні, і таких можливостей у вибірці 193. Взаємне визнання означає, що обидва донори приймають роботу одне одного, і воно можливе у 47 парах при порозі покриття 70 % або в шести парах при суворішому порозі 80 %.

Висновок

Дослідження засвідчує, що донори запитують про те саме, але з різним рівнем деталізації, тож спільне ядро вимог існує де-факто. Цей рівень тепер вимірюваний: дашборд ставить будь-які дві системи поруч і називає точну «відстань» між ними. А там, де ця «відстань» мала, технічні рішення здатні владнати практичний бік справи: заповнення анкет, перенесення вже зібраних доказів, актуалізацію власних процедур. Разом це окреслює зону, в якій паспортизація можлива вже сьогодні: 193 напрями, де перевірка одного донора закриває понад 80 % вимог другого. Всередині цієї зони окремо можна виділити шість пар, у яких поріг 80 % витримано одночасно в обидва боки, і сорок сім пар, у яких в обидва боки витримано 70 %. Це ті пари, де визнання може бути взаємним із самого початку.

Виміряна можливість сама по собі нічого не важить, адже рішення про визнання ухвалює донор. Паспортизація почнеться з першої пари, яка домовиться: два донори звірять свої системи в дашборді, побачать, що кожному залишається близько дванадцяти питань із п’ятдесяти, і погодяться прийняти решту питань як перевірені.

ГО «Philanthropy in Ukraine»

Читати ще
load knowledge-hub card img

Новини та анонси

2 хв

Запускаємо мікроінтенсив «LinkedIn для НУО: стратегія видимості». Це короткий пр...